Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

class="p1">— "... доброзичливці Гаррі Поттера сподіваються, що наступного разу він віддасть своє серце достойнішій претендентці". Як зворушливо, — насмішкувато промовив Снейп, скручуючи журнал у трубку. Буря слизеринського сміху не вщухала. — Думаю, треба вас розсадити, щоб ви нарешті могли зосередитися на настійках і забули про свої заплутані любовні історії. Візлі, ви залишаєтеся тут. Міс Ґрейнджер — сідайте біля міс Паркінсон. Поттер — ота парта перед моїм столом. Ворушіться.

Розлючений Гаррі кинув складники й портфель у казан і потяг його до вільної першої парти. Снейп пішов слідом, сів за свій стіл і мовчки спостерігав, як Гаррі спорожнює казан. Намагаючись не дивитися на Снейпа, Гаррі продовжив чавити своїх скарабеїв, уявляючи, що кожен жук має Снейпове обличчя.

— Поттере, уся ця увага преси, очевидно, додала ще більше зарозумілості у твою й без того завелику голову, — тихо сказав Снейп, коли клас трохи заспокоївся.

Гаррі не відповів. Він розумів, що Снейп намагається його спровокувати — він так робив уже не раз. Поза сумнівом, сподіваючись наприкінці уроку зняти з Ґрифіндору ще п'ятдесят балів.

— Ти, напевне, перебуваєш в полоні хибної ілюзії, ніби весь світ чарівників тобою захоплюється, — Снейп говорив так тихо, що більше ніхто його не чув. Гаррі й далі розтирав жуків, хоч вони вже й перетворилися на порошок. — Але мені байдуже, скільки разів твоє фото з'явилося в газетах. Для мене, Поттере, ти лише огидний хлопчисько, котрий вирішив, що стоїть вище за всілякі там правила.

Гаррі висипав порошок у казан і почав нарізати імбирне коріння. Руки в нього тремтіли від злості, однак він не зводив очей, мовби не чуючи, що йому каже Снейп.

— Тому попереджаю тебе, Поттере, — Снейпів голос став м'якшим і підступнішим, — я не зважатиму на те, що ти — якась там дута знаменитість. Якщо я тебе зловлю на тому, що ти ще раз вриваєшся в мій кабінет...

— Я й близько не підходив до вашого кабінету! — люто сказав Гаррі, забувши про свою вдавану глухоту.

— Не бреши мені! — прошипів Снейп. Його бездонні чорні очі пронизували Гаррі. — Бумсленґова шкіра, зяброрості — усе це з моїх особистих запасів, і я знаю, хто їх украв.

Гаррі подивився на Снейпа, намагаючись не кліпати, щоб не здатися винним. Він і справді нічого не крав у Снейпа. Ще в другому класі Герміона поцупила бумсленґову шкіру для багатозільної настійки, але Снейп, хоч і підозрював Гаррі, так і не зміг нічого довести. Зяброрості, звичайно ж, украв Добі.

— Не розумію, про що ви кажете, — незворушно збрехав Гаррі.

— Тебе не було в ліжку тієї ночі, коли хтось вдерся в мій кабінет! — шипів Снейп. — Я це знаю! Дикозор Муді, якщо захоче, може вступити до фан-клубу Гаррі Поттера, та я не збираюся терпіти твоєї поведінки! Ще одна-однісінька нічна прогулянка в мій кабінет — і ти поплатишся!

— Гаразд, — холоднокровно сказав Гаррі, повертаючись до імбирного коріння. — Запам'ятаю на той випадок, якщо мені закортить туди залізти.

Снейпові очі спалахнули. Він запхнув руку в розріз своєї чорної мантії. На якусь мить Гаррі здалося, що Снейп зараз витягне чарівну паличку й нашле на нього закляття — але побачив, що той витягує маленьку кришталеву пляшечку з прозорою настійкою. Гаррі уважно на неї подивився.

— Знаєш, Поттере, що це таке? — спитав Снейп, і його очі знову небезпечно заблищали.

— Ні, — цього разу Гаррі відповів цілком щиро.

— Це верітазерум — сироватка правди. До того ж така сильна, що досить трьох крапель — і ти розпатякаєш перед усім класом свої найпотаємніші секрети, — злісно прогарчав Снейп. — Використання цієї настійки суворо контролюється міністерством. Та якщо ти не будеш обачним, то можеш навіть не помітити, як моя рука випадково трохи струснеться, — він легенько потряс пляшечкою, — прямо над твоїм вечірнім гарбузовим соком. І тоді, Поттере... тоді ми з'ясуємо, був ти в моєму кабінеті, чи ні.

Гаррі нічого не відповів, продовжуючи нарізати імбирне коріння. Йому зовсім не сподобалося, що існує така от сироватка правди, і те, що Снейп завиграшки міг би йому її крапнути. Гаррі аж пересмикнуло від думки, що могло б злетіти з його язика, якби Снейп... Не кажучи вже про неприємності для стількох осіб, починаючи з Герміони та Добі, відкрилося б стільки різних його таємниць... Наприклад, про Сіріуса... Або — і всередині все стислося від цієї думки — його почуття до Чо... Гаррі зсипав імбирне коріння в казан і замислився, чи не взяти йому приклад з Муді й почати пити лише з власної баклажки.

Тієї миті у двері підвалу хтось постукав.

— Заходьте, — сказав Снейп своїм звичним тоном.

Двері відчинилися і весь клас озирнувся. Увійшов професор Каркароф. Учні дивилися, як він прямує до Снейпового стола. Його пальці перебирали цапину борідку — отже, він був чимось схвильований.

— Треба поговорити, — грубо кинув Каркароф. Він так боявся підслуховувань, що рота відкривав ледь-ледь, скидаючись при цьому на невдаху-черевомовця. Гаррі, не відриваючи погляду від імбирного коріння, уважно прислухався.

— Поговоримо після уроку, — пробурмотів Снейп, але Каркароф його перебив.

— Северусе, я говоритиму зараз, поки ти не вислизнув. Ти мене уникаєш.

— Після уроку, — відрубав Снейп.

Вдаючи, що перевіряє, чи досить додав до настійки жовчі броненосця, Гаррі підняв догори вимірювальну колбу і крадькома глянув на дивну пару. Каркароф був страшенно схвильований, а Снейп — сердитий.

Каркароф нависав над Снейповим столом аж до кінця подвійного уроку. Видно, хотів не дати Снейпові втекти.

Щоб підслухати, що хоче сказати Каркароф, за дві хвилини до дзвінка Гаррі зумисне перекинув пляшечку з жовчю броненосця, і коли однокласники галасливо поспішали до виходу, він пригнувся за казаном і почав витирати пляму.

— Що там таке невідкладне? — почув він, як Снейп просичав до Каркарофа.

— Оце, — сказав Каркароф, і Гаррі, визирнувши з-за казана, помітив, що той відтягує лівий рукав мантії і показує щось на внутрішній частині передпліччя.

— Ну що? — спитав Каркароф, і далі намагаючись не ворушити губами. — Бачиш? Це ще ніколи не проступало так виразно, відтоді, як...

— Забери! — прогарчав Снейп. Його чорні очі металися по класу.

— Але ж ти мав би помітити... — почав Каркароф схвильованим голосом.

— Поговоримо пізніше, Каркароф! — відрізав Снейп. — Поттер! Що ти там робиш?

— Витираю жовч броненосця, пане професоре, — невинним тоном сказав Гаррі, розгинаючись і показуючи мокру ганчірку.

Стурбований і розлючений водночас, Каркароф крутнувся на підборах і вийшов з підвалу. Не