Читати книгу - "Адвокат негідників"

Арч Сванджер вкотре вислизає із розставлених сітей. Відколи він зник у полі кукурудзи, він ніде не засвітився. Поліція думає, що могла б зловити його там і тоді, але оскільки їм було наказано зачекати до завершення рейду, вони його упустили. Очевидно, у нього був спільник. Від знаку «Стоп» у Джоубзі, де я підібрав його, до реклами доктора By обабіч шосе — близько сорока миль. Хтось мав бути за кермом автомобіля для втечі.

Сумніваюся, що це був останній раз, коли я мав із ним справу.

Коли западають сутінки, ми з Напарником їдемо до в’язниці — веземо Тадео втішні новини. Йому запропонують угоду з угод — поблажливий вирок, менш суворий виправний заклад, гарантію раннього звільнення за гарну поведінку. Якщо обставини складуться сприятливо, він зможе повернутися на ринг через два роки, слава колишнього в’язня і те знамените відео тільки зміцнять його кар’єру. Мушу визнати: думки про його повернення мене просто заводять.

Я з великим задоволенням викладаю усі карти на стіл. Принаймні більшість із них. Деталі пригод, пов’язаних зі Сванджером, упускаю, натомість наголошую на своїй майстерності переговірника й адвоката у непростих справах.

На Тадео це не справляє враження. Він каже «ні». Ні!

Намагаюсь пояснити, що він не може просто відмовитись. На нього чекає десять чи й більше років у суворому виправному закладі, і я пропоную угоду настільки фантастичну, що головуюча суддя не може в це повірити. Отямся, хлопче! Ні.

Я приголомшений, власним вухам не вірю.

Він сидить, схрестивши руки на грудях, самовпевнений малий засранець, знову й знову каже «ні». Ніяких угод. Він за жодних обставин не визнає провину. Він бачив присяжних і після деяких сумнівів знову впевнився, що вони не визнають його винним. Він наполягатиме на тому, щоб стати на місце свідка і викласти свою версію подій. Він нахабний і впертий, і роздратований моїм прагненням добитися, щоб він визнав провину. Стримуючи емоції, повертаюсь до основного — обвинувачення, докази, відео, непевність свідчень нашого експерта, склад журі, нещадний тиск, який чекатиме на нього на перехресному допиті, ймовірність десятирічного терміну, словом, до усього цього. На нього нічого не діє. Він — невинна людина, що якимось чином випадково вбила рефері самими лише голими руками, і він усе це може пояснити присяжним. Він вийде вільною людиною, і коли це станеться, ну, тоді настане час розплати. Він підшукає нового менеджера і нового адвоката. Він звинувачує мене у зраді. Це мене розлючує, і я кажу йому, що він здурів. Питаю, кого він там слухає у своїй камері. Ситуація все гіршає й гіршає, і за годину я вихором вилітаю з кімнати.

Я думав, що цієї ночі висплюся, та тепер, здається, у мене буде звичне для періоду перед процесом безсоння.

О п’ятій ранку в четвер п’ю міцну каву і читаю «Кронікл» онлайн. Усе тільки про визволення Джиліани Кемп. Найбільше фото на головній сторінці — таке, як я прогнозував: за трибуною мер Вуді у всій красі, поруч із ним Рой Кемп, позаду них — шеренга полісменів у формі. Джиліани на фото немає, зате є набагато менша фотографія, на якій вона виходить з літака в аеропорту. Бейсбольна кепка, великі темні окуляри, піднятий комір, багато не скажеш, але виглядає вона цілком добре. Написано, що вона відпочиває вдома у колі рідних і друзів. Стаття про секс-торгівлю займає кілька сторінок, а операція ФБР, звичайно, триває й досі. Арешти відбуваються по всій країні. На цей момент звільнено приблизно двадцять п’ять дівчат. У Денвері сталася стрілянина, але обійшлося без серйозних поранень.

На щастя, у статті жодного слова про героїнову залежність Джиліани чи про втрачену дитину. Одне жахіття закінчилося, інші тривають. Можливо, я мав би почувати певне задоволення від того, що причетний до усього цього, але таких відчуттів у мене нема. Я обміняв інформацію на переваги для клієнта. От і все. Тепер той клієнт здурів, і я не отримаю ніякої угоди.

Чекаю до 07:00, щоб надіслати текстові повідомлення Максу Манчіні і судді Фабіно. Текст такий: «Після ґрунтовного обговорення мій клієнт відмовляється приймати угоду про визнання провини, пропоновану прокуратурою. Я наполегливо радив йому прийняти угоду, але безуспішно. З огляду на це, процес має продовжуватися — після того, як одужає суддя. Перепрошую. С.Р.»

Манчіні відповідає: «Тоді