Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Коридор був довгий і порожній. Група, від якої Качечка відстала, напевно кудись звернула, і дівчина, коли дійшла до кінця коридору, вирішила повторити цей подвиг. Вона повернулася до тієї фіранки, за якою зав'язувала бантик, тепер, правда, вона не була впевнена, що впізнала її правильно. Відрахувала приблизно той час, який їй знадобився, щоб привести туфельки до ладу, а супроводжуючій, щоб пропасти разом із нареченими. І звернула в перший-ліпший коридор.

Він також виявився довгим. А ще він виляв з боку в бік. І бідолашна дівчина сама не зрозуміла, як опинилася перед дверима, за якими лаялися чоловік і жінка. Наївна Качечка там зупинилася і почала міркувати про те, наскільки доречно буде постукати і попросити допомоги. Їй, звичайно, було страшно, але іншого виходу вона не бачила.

А потім душевні муки дівчини перервали двері, що з розмаху стукнулися об стіну і дивом розминулися з її носом. Звідти вискочила зла і розчервоніла імператриця, обізвала бідолашну ідіоткою, хоча та навіть запитати нічого не встигла, і пішла, голосно стукаючи підборами.

Качечка там ледь не знепритомніла. Але в коридор, на щастя, визирнув імператор, який виявився доброю людиною, викликав вартового за допомогою якогось амулету, і дівчину відвели до капелюшків для полювання.

— Ага, — задумливо сказала Мелана. — Ти потрапила, куди не слід, хоча не мала. Там же щити, котрі чужих не пускають. Якщо тільки… треба спитати, раптом перевірку все ще не знято…

— Перевірку? — злякано спитала Качечка.

— На незвичайний дар, — сказала Мелана і пильно подивилася на бідолаху.

Качечка зблідла ще більше, хоча здавалося, що нікуди, і тихенько запитала:

— А пророчі сни вважаються незвичайним даром?

Волошка, яка саме відкусила шматочок цукерки, закашлялася.

Фіалка пробурмотіла:

— Справи ...

А Мелана широко посміхнулася і сказала:

— Вважаються. І можеш не боятися, тепер тобі підберуть найдивовижнішого чоловіка, який тебе не ображатиме. Магів ображати взагалі не можна, особливо ненавчених, які не контролюють дар.

— Я не тому боюся, — прошепотіла Качечка і сумно зітхнула.

Щоправда, розповісти, чого боїться, вона не побажала. А Мелана не дуже й наполягала. Напевно, тепер на бідну дівчину нацькує колег, і ті все випитають. Причому потай і з клятвою на крові як гарантія нерозголошення.