Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

- Що це було? – Ошелешено запитав лікан.

- Це я легенько чхнула. – Зніяковіло промовила Лія.

- Нічого собі, чхнула! Легенько! - Ронал стояв з розширеними очима, а Маль тільки й могла, що відкривати та закривати мовчки рота. Весь тунель попереду покрився товстим шаром кіптяви.

- До-б-ре, що королева відмовилася наші смолоскипи запалювати. – Повільно промовив Гредхард, який стояв біля стіни. Він теж злякався не на жарт.

Один тільки вартовий трохи посміхався. Нарешті його учениця навчилася випускати вогонь. Хай поки що так, але це вже дещо. І головне, всі забули про бійку між ним і Маль. Навіщо їм з'ясовувати стосунки в печерах левощурів? Ось вийдуть до океану, тоді можна й пару випустити.

- Вибачте. Тут стильки пилу! – Дракониця оглянула обличчя своїх підопічних. Не виявивши на них докору, а лише подив, вона посміхнулася. Все ж таки добре, що є поруч ті, хто не звинувачує тебе за необережність. - Ну що? Ходімо далі? Всі знову вишикувалися один за одним і рушили в темряву, дотримуючись тиші, як і раніше.

 Ще через якийсь час втома стала підкорювати мандрівників. Лія ще не з загоєною ногою зупинилася першою. Дівчина сперлася о стіну.

- Я більше не можу, нога…

- Не одні Ви втомилися, Гредхард теж ледве йде. – Посвітивши на королеву, сказав Ронал.

- Може, я і старий, але йти ще можу. - З останніх сил крокуючи, промовив торговець. – Мені просто… треба… віддихатися. А ось Лії справді потрібен відпочинок. – Чоловік повільно присів поряд із королевою.

 - Давайте справді зупинимося всього на хвилинку. Як каже старий, віддихатися. - Ельфійка присіла і живіт дівчини розкрив її наміри. "Ур-р-р-ру".

- Маль, ти так зголодніла, що твій шлунок говорити навчився, ха-ха. - Розсміявся тихенько Магума, знімаючи з себе мішок і теж сідаючи на підлогу. Ельфійка невдоволено надула щоки, але промовчала. Демон дістав хлібний коржик і простяг кожному по шматочку. Поки друзі смакували їжу, непроханий гість завітав до них. Дитинча левощура відчуло запах їжі і прокинулося від сплячки. Воно вибралося з лігва, йдучи ледве чутно за запахом. Ронал почув малюка і тихі кроки в темряві.

- Сюди йдуть. – Прошепотів перевертень, подивившись у темряву.

- Левощури? Багато? - Запитав Магума і обняв Лію за плече. Захист королеви зараз був найважливішим.

- Дуже схоже, але кроки надто легкі, як для тварини довжиною з віз. - Ронал націлив свою хитромудру зброю на руці в темряву, одночасно з ним Маль натягла тятиву. Магума вдивлявся вперед, намагаючись побачити ворога. Раптом у темряві спалахнули дві червоні крапки. Ще за кілька секунд гості печер побачили два великих щуриних ока, маленький рожевий вусатий ніс і мордочку чорного кольору.

- Слава богам, це лише дитинча. - Заспокоїлася ельфійка, прибравши свій лук.

- Схоже, він відчув запах їжі і прийшов сюди. Це говорить про те, що лігво його батьків недалеко. - По спині Гредхарда пробігли мурашки, і старий трохи позадкував.

- І що нам з ним робити? - Спитав Ронал, ховаючи свою дивакувату зброю.

- Якщо вб'ємо, матуся одразу примчить. - Тараторив торговець, уже хапаючись за рукоять шаблі.

- Чудово! Ми застрягли, хтозна де? Ще й він тут! - Обурився Ронал, невдоволено схрестивши руки на грудях.

- Зате в сухому місці... - Прошепотів Магума.

- Пожартував, нічого сказати! – Пробурчав Ронал, почувши слова демона. Магума і перевертень обмінялися зневажливими поглядами.

- Не кричіть, злякаєте його. У мене є ідея! - Встряла в їхню безмовну лайку лучниця. - Я можу спілкуватися з тваринами, хоча з левощуром говоритиму вперше. - Спробувала заспокоїти ельфійка схвильованих чоловіків. Дівчина вийшла вперед, присівши навпочіпки перед створінням пустелі.

- Ти ще й із тваринами розмовляти вмієш? Ну, ти даєш, Маль! Скільки ж у тебе прихованих талантів? - Запитав Гредхард, полегшено видихнувши.

 - Більше, ніж твого волосся на голові, торговець. - Ельфійка дістала три шматочки сухого сиру і протягла звірятку. Очі дівчини спалахнули зеленим світлом і в головах героїв пролунав її голос.

- Tamul nau, itid ur intas vada. It het Maleymel.

- У мене дах поїхав? - Потряс головою торговець, запитливо подивившись на здивованого Магуму.

- Ні, не поїхав. Це один з ельфійських діалектів – Lelimn, здається. Маль спілкується з дитинчатою телепатично, тому ми всі чуємо її голос у себе в голові. Я вже багато століть не чув стародавньої мови, зараз спробую перекласти.

– «Тихо, малюче, ми тебе не чіпатимемо. Мене звуть Малеймель».

- Так повне ім'я вухатої Малеймель? - Здивувався Ронал, поставивши руки в боки.

- Скільки ви вже знайомі, нагадай? Невже ти про це не знав? - Звернулася Лія до перевертня.

- Та, годі вам балакати! Я зосередитись не можу! – Обурилася вкотре ельфійка. Четвірка витріщила очі на дівчину і відразу затихла. Левощур підійшов ближче і лапою подряпав підлогу, щоб звернути увагу лучниці на себе. Він прогарчав і Магума відразу переклав те, що почула сказане малюком ельфійка.