Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

- Руслан. Мати права. Ми боремося за право жити! Якщо ми програємо то усі будемо мертві. Я, мати… твоя Таня. – остання ім’я Лія сказала скрививши ніс. – Або ми їх вб’ємо, або вони нас!

- Дивно чути це від тебе, сестро. Дивно взагалі розмовляти, за кров на її руках забувши про те що робимо ми! Вона ще дитина! Думаєш хтось із нас в такій ситуації вчинив інакше? – Руслан гнівно просвердлив сестру поглядом. – Якби мені запропонували стати одним з них аби врятувати вас я б погодився! Бо сім’я для мене важливіша за всіх інших!

- Ти мелеш дурню. Краще померти ніж стати на бік ворога! – Лія починала злитися і від цього задрижала вода у глечику, що стояв на столі.

- Діти, заспокойтесь. Зараз найменше нам треба посваритися! Руслан, твоя позиція не є для мене новою! Ти завжди був таким. Але тоді ти нічим не кращій ніж ті хто зрадили свій народ та приєдналися до імператора. Може карателів також не треба вбивати, во в деяких є сім’ї заради яких вони це роблять?!

- Це інше. – прикусивши губу, хлопець втупився. Думки змішалися, він вже не знав, що правильно, а що ні. – Я просто хочу сказати, що вона увесь цей час була сама! А тепер в неї є ми, і ми зобов’язані допомогти! Вона не карателька, вона – дитина!

В наметі вперше за годину повисла тиша.

- Ніхто її залишати не збирається. Вона така ж як і ми. І якщо вона виправдає нашу довіру ми будемо захищати її навіть ціною життя. Чарівників в імперії не так багато, щоб ними розкидуватись. Але, особисто ти навіть не думай про неї! Можете навіть дружити, як у дитинстві, але нічого більше! – Сіяна Чорнава поставила крапку у цій суперечці. – Ідіть до себе, відпочиньте. Скоро на нас чекає небезпечне завдання.