Читати книгу - "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI"

Гадаю, ця книга сподобається моїм Постійним Читачам, і не лише тому, що в ній завершується історія Блейна Моно. Цікаво, чи ще жива та бабця з Вермонта, що мала пухлину в мозку? Мабуть, уже ні, але якби вона була ще жива, я був би щасливий надіслати їй примірник…

6 ЧЕРВНЯ 1998 РОКУ

Таббі, Овен, Джо і я поїхали ввечері до Оксфорда подивитися фільм «Армагеддон».[173] Мені він сподобався більше, ніж я очікував, частково тому, що зі мною була моя сім’я. Це науково-фантастичний фільм про можливий варіант кінця світу. Зловив себе на думці про Темну вежу і Багряного Короля. Мабуть, нічого дивного.

Зранку трохи писав свою в’єтнамську історію — то вручну, то на «ПаверБуку»,[174] тож, гадаю, для мене це всерйоз. Мені сподобалося, яким способом знову з’явився Саллі Джон. Питання: чи зустрінуться коли-небудь Роланд Дескейн і його друзі з Тедом Бротігеном, приятелем Боббі Гарфілда?[175] І хто ж такі, зрештою, ті ниці люди, що стежать за стариганом Тедом? Моя робота дедалі дужче нагадує мені похилий риштак, по якому все врешті-решт спливає до Серединного й Прикінцевого світів.

«Темна вежа» — це моя юбер-історія,[176] тут нема питань. По її завершенню я збираюся попуститися, можливо, взагалі покинути працювати.

7 СЕРПНЯ 1998 РОКУ

Удень, як зазвичай, був на прогулянці, а ввечері взяв з собою Фреда Хаузера на зустріч «Анонімних алкоголіків» у Фрайбурзі. Коли ми поверталися додому, він попрохав мене стати його патроном і я погодився; мені здається, він вже серйозно бажає тверезого життя. От і молодчага. До речі, він говорив про так званих «нахожих». Казав, що їх дедалі більшає в районі семи міст і зовсім різні люди перешіптуються про них.

— А чому це тоді я нічого про них не чув? — спитав я його. На що не отримав відповіді, а лише якийсь вельми дивний погляд. Я наполягав, і врешті Фред піддався.

— Люди не люблять балакати про них при тобі, Стіве, бо за останні вісім місяців близько пари дюжин їх було помічено саме на Черепаховій алеї, а ти запевняєш, ніби не бачив жодного.

Для мене це прозвучало алогічно, і я не сказав нічого. І тільки після цієї поїздки, після того, як я висадив мого нового підопічного, я зрозумів, що він мав на увазі: люди не говорять про «нахожих» біля мене, бо гадають, що якимсь чином це саме я несу за них ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Мені здавалося, я вже давно звик до ролі «панамериканського лякайла», але це вже трохи занадто…

2 СІЧНЯ 1999 РОКУ

Сьогодні ми з Овеном ночуємо в готелі «Хаятт Харборсайд», а завтра вранці вирушаємо у Флориду. (Ми з Таббі розмірковуємо про те, щоб купити там будинок, але дітям про це ще не казали. Ну, звісно ж, їм усього по 27, 25 і 21 року — от, либонь, коли вони постаршають достатньо, щоб розуміти такі речі, ха-ха.) Увечері ми бачилися з Джо і дивилися фільм під назвою «Гармидер» за п’єсою Девіда Рейба.[177] Вельми чудернацький. Говорячи про чудеса, згадав сон, що наснився мені в новорічну ніч, перед виїздом із дому. Точно я його не пам’ятаю, але, прокинувшись, я записав дві речі у свій сонник. Перше — немовля Мордред схоже на щось із коміксу Чеса Аддамса.[178] З цим мені нібито ясно, це стосується дитини Сюзанни у «Темній вежі». Мене збиває з пантелику інший запис: 19.6.99, О Дискордія.

Дискордія — це теж ніби щось явлене з історій про «ТВ», але аж ніяк не вигадане мною. Щодо 19.6.99 — це ж дата, так? І що вона означає? 19 червня цього року. На той час ми з Таббі вже мусимо повернутися до будинку на Черепаховій алеї, я не пригадую, щоб на цей день випадав чийсь день народження.

Може, це день, коли я зустріну першого в житті «нахожого»!

12 ЧЕРВНЯ 1999 РОКУ

Як це чудово — знов повернутися до озера!

Я вирішив зробити собі 10-денний відпочинок, а тоді повернутися до есе про те, як пишуться книжки. Цікаво мені щодо «Сердець в Атлантиді»; чи мають люди потребу знати, що друг Боббі Гарфілда Тед Бротіген зіграв свою роль у епопеї «ТВ»? По правді, я й сам не дуже цього певен. У будь-якому разі, читацький інтерес до історій із циклу «Вежа» останнім часом вельми поменшав — цифри просто розчаровують, якщо їх порівнювати з моїми іншими книжками (окрім «Рози Марени»,[179] яка в сенсі продажів узагалі перебуває десь на дні). Але це не має значення, принаймні для мене, і якщо серію колись буде завершено, продажі мають вирости.

Знову мав дебати з Таббі щодо моїх прогулянок; вона знову просила мене перестати ходити по трасі. А тоді спитала, чи ще не повіяв вітер. Маючи на увазі, чи не думаю я починати писати наступну книгу «Темної вежі». Я їй відповів: ні, комала-ком-ся, ще історія не почалася. Але вона почнеться, і в ній буде танок під назвою «комала». Ось єдине, що я зараз ясно провиджу: танцюючий Роланд. Чому або перед ким — сам не знаю.

Однак я спитав у Таббі, чому вона поцікавилася щодо «Вежі», і вона сказала: «Зі стрільцями ти перебуваєш у більшій безпеці».

Гадаю, це вона пожартувала, але, як на Т., доволі дивний жарт. Зовсім не в її дусі.

17 ЧЕРВНЯ 1999 РОКУ

Сьогодні ввечері балакав з Рендом Голстоном і Марком Карлайнером. Сказали, як їм не терпиться після «Бурі століття» почати знімати «Ружу червону» (або «Королівський шпиталь»),[180] та хай беруть хоч що, все ж пожертва на мою тарелю.

Мені снилося, що я гуляю, а прокинувся я в сльозах. З думкою: Вежа впаде. О Дискордія, у світі темнішає.

????

Заголовок із портлендської газети «Пресс-Геральд», 18 червня, 1999:

ФЕНОМЕН «НАХОЖИХ» У ЗАХІДНОМУ МЕНІ

ВСЕ ЩЕ НЕ ПІДДАЄТЬСЯ ПОЯСНЕННЯМ

19 ЧЕРВНЯ 1999 РОКУ

Схоже на те, як буває, коли всі планети розбираються в ряд, тільки зараз навпаки — вся моя родина зібралася тут, на Черепаховій алеї. Близько полудня приїхав Джо зі своєю сім’єю; хлопчик у них вельми меткий. Істинна правда! Подеколи погляну в дзеркало і кажу собі: ти ж уже дідусь. А той Стів, що у дзеркалі, лише сміється, бо сама ця ідея для нього безглузда. Стів у дзеркалі знає, що я усього лиш другокурсник,