Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мир хатам, війна палацам 📚 - Українською

Читати книгу - "Мир хатам, війна палацам"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мир хатам, війна палацам" автора Юрій Корнійович Смолич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 113 114 115 ... 242
Перейти на сторінку:

Студент–грузин був старший проти інших, либонь — останнього курсу, і теж в пенсне, як і П'ятаков. Промінь призахідного сонця пробився крізь гущавину зелених хащів Ботанічного саду — нарада відбувалась у кімнатці на першому поверсі університету — зазирнув у вікно, блиснув на скельцях пенсне П'ятакова, переломився на скельця пенсне Картвелішвілі, і це було подібно, наче на мить схрестились дві рапіри і мигцем викресали іскру.

— Тобі, Лаврентію, — сказав П'ятаков, — теж буде доручення особливої ваги. Вчора на засіданні комітет вирішив широко розгорнути роботу серед молодих: під наш прапор потрібно привести революційну молодь. Ми утворимо «Спілку молоді». На тебе покладається написати проект статуту. Основу спілки мають складати, певна річ, молоді робітники, але мусимо втягти і шкільну молодіж. Роботу серед студентів, гімназистів та реалістів візьмеш персонально на себе.

— Добре, — зразу погодився Лаврентій Картвелішвілі. — Це дуже добре! Нарешті!

Всі заворушились, почулися схвильовані репліки. На заводах, у зв'язку з мобілізаціями до армії, працювало юнацтво, а учні середніх шкіл перебували під впливом «просвіт», скаутів та монархічної організації «Двоглавого орла».

П'ятаков залишився цілком задоволений реакцією наради.

— Ти, Горовиць, — звернувся він до Саші Горовиця дещо іронічно, — з шкільної лави — один з найбільших знавців марксизму, до того ж — запальний промовець. Тому за тобою лишаються прилюдні виступи в дебатах та дискусіях на будь–яких зібраннях інтелігенції, які скликатимуться в місті.

— Юрію Леонідовичу! — підхопився Горовиць з місця. — Я прошу направити мене для роботи серед пролетаріату!

— Виступатимеш і серед пролетаріату, — ухильно відказав П'ятаков. — Це з тебе не знімається. Але робота серед інтелігенції — особливе завдання тобі від комітету.

Саша Горовиць спалахнув:

— Інтелігенція, інтелігенція! Що це таке, справді? Народився інтелігентом, і це висить на тобі якимсь прокляттям! Я з інтелігенції пішов, щоб працювати з пролетаріатом!

— Покинь ти своє… народництво, Горовиць! — сердито урвав П'ятаков. — Перед партією — всі класи, і партія повинна пройти скрізь! І на всіх зборах, засіданнях…

— Забагато зборів та засідань! — гукнув Картвелішвілі.

П'ятаков глянув на нього обурено і зневажливо.

— А ти ж думав, як? Більшовик завжди повинен бути в масах і з масами! А де ж знайти масу інтелігенції, як не на мітингах та зібраннях?

Промінь сонця вже вислизнув за лутку вікна і не грав, скельця пенсне залишались і в П'ятакова, і в Картвелішвілі холодними, але все одно здалось, що схрестилися дві рапіри. Картвелішвілі запально гукнув:

— Я маю на увазі засідання і збори в нашій, більшовицькій, організації! Радимося ми багато, а діємо мало!

— Лаврентію! — пристукнув П'ятаков кулаком по столі. — Я закликаю тебе до порядку! — Він додав повчально: — Більшовицька партія тільки починає своє легальне існування, і живий обмін думок — це міст від теорії до широкої практики революції: тут зароджується наша тактика і наша стратегія. Зараз, на шляху мирного переходу від одного етапу революції до іншого, ми мусимо діяти словом. Оце й є наша дія. Особливо — серед буржуа…

— Але ж, — знову скрикнув Саша Горовиць, — у Києві всі знають, що я — з буржуазної родини! І це дає меншовикам привід для глузування! Я вважаю, що партії це не на користь!

— Це сектантство! — з обуренням скрикнув П'ятаков. — От я і товаришка Бош — теж непролетарського походження, але…

— Але ж я — єврей!

Всі вражено подивились на Горовиця. Він стояв, нервово обсмикуючи на собі студентську тужурку.

— Що з того? — здивувався П'ятаков. — Дивно чути таке від інтернаціоналіста! Я — росіянин, Бош — німкеня, ти — єврей, Затонський — малорос, тобто, українець. Що ж з того? Революціонер не має ні батьківщини, ні нації.

— До чого тут інтернаціоналізм? — В голосі Горовиця звучала справжня мука. — Партії невигідно, коли провокатори починають шпигати, що більшовизм — єврейська витівка!

— Ну що ти, Сашо! — загули всі. — Ти не правий!

— Товаришу Горовиць! — повчально сказав П'ятаков. — Те, що ти сказав, я кваліфікую як інтелігентську відрижку і вважаю ознакою недостатньої ще більшовицької загартованості. Ми повинні стояти вище національних і расових забобонів.

— Я з цим згодний, але ж обиватель не стоїть вище. А саме серед обивателя треба вести пропаганду.

— От бачиш, — замирливо мовив П'ятаков, — ти сам згодний. А раз так, то я вважаю розмову вичерпаною: ти — знову не правий, і ми тебе знову поправили.

Саша Горовиць був у комітеті з «п'ятаковців»: підтримував «платформу» П'ятакова проти ленінських «Квітневих тез». Та після Квітневої конференції, разом з Бош, змінив свої позиції — і цього П'ятаков

1 ... 113 114 115 ... 242
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мир хатам, війна палацам», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мир хатам, війна палацам"