Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

Розбитий корабель був мертвий, потворний і самотній. Люди залишили його на милість стихії, знявши найцінніше, тварини поки що не наважилися перетворити на свій притулок.

Рвана діра в дерев'яному боці щирилася уламками дощок і переборками, що випирали зсередини. Крізь неї в трюм нанесло чимало піску, і створювалося враження, що бриг пробитий наскрізь.

– Батько стояв на містку. Он там, бачите? – Лонс простяг руку, вказуючи на судно. – Він усміхався, бо на березі нас чекали чиновники, а не… не… Самі розумієте, чутки ходять різні. У Ківірі Шазілір не шанують. Подейкують, тут заправляють прокляті, і тому багаття палають рідко.

«Скоро так і буде», – Міку охопив незрозумілий сум.

Чи вийде? А якщо вийде, то чим це обернеться?

Вона повністю усвідомлювала: не всі обдаровані готові дотримуватися законів і неписаних правил. Як знайти управу на тих, хто надумає скористатися даром заради вигоди?