Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Частина восьма 

   Розділ п’ятдесят восьмий 

Коли традиції і закон змішуються, то виходить обов'язковість.  

                    Давня політична мудрість  

-Дорогий народе Галактичного Союзу, - починала своє звернення Марія, одягнена у все чорне на фоні мапи Союзу. – Останні дні видалися для нас тяжкими. Теракти у будівлі Галактичної розвідки та на мосту, де в момент вибуху перебував колишній Імператор і мій брат Ромул І, були зроблені аби налякати, посіяти хаос і паніку серед простого люду. Ці дії, що вчиняє «Орден», показують всю їхню підлість, а заодно й демонструє справжнє обличчя цього терористичного утворення. Ми не боїмося вас. Те, до чого людство йшло тисячоліттями не може бути знищеним за один раз. Ваша ціль одна – це захопити владу, змінити білих на чорних. Під знаменами «демократії» ви несете розруху й диктатуру. Ми не дозволимо цього! Уряд в строю! Армія в строю! Всі ми з вами в строю! Збережімо наш мир! 

-Стоп! Чудово. Пані Маріє, не будемо вас затримувати. В етер звернення вийде о 18:00 за Хюманом.  

-Добре, дякую. 

Оператор вийшов з кабінету. Марія  плюхнулася у своє крісло, закинувши голову до верху. ЇЇ очі дивилися на чорну стелю.  

-Уявляєш, що в космосі? – порушив тишу Данило. 

-Майже. Як звернення? 

-Чудове. Все по фактах, з нотками дипломатичної стриманості й злості.  

Розмову пари порушив дзвінок Давида. Секретар сповістив про прихід Ґранда. Марія не встигла й відповісти як бачила його біля входу: 

-Заходь, - відчиняючи двері промовила Імператриця. – Та навіщо мене сповіщати, якщо ти без дозволу Давида пройшов? 

-Я знав, що ти..., - Ґранд помітив Данила й обірвав свою розмову. 

-Як ваше здоров’я, пане Ллойде? – з іронією запитав Данило, звернувши схвильованість Ґранда. 

-Він знає, - відповіла Марія. 

-При Ромулі про мене знали люди тільки на одній долоні, а зараз вже на двох! – сердитим тоном промовив Ґранд. 

-Не хвилюйся. Все під контролем, - відповіла Марія. – Чому ти хотів мене бачити? 

-Я щодо звернення.  

-Вже все зроблено. Сьогодні о 18:00 побачиш.  

-Зрозумів. Та це ще не все. Ти коли плануєш коронуватися? 

-Що? Зараз? 

-Ти Імператриця як два дні. У вирі громадянської війни ти легка здобич. Якщо зараз офіційно не затвердити, то Парламент, зможе обрати нового монарха… 

-Лорда Района, - перебив Данило. – Він може натиснути на Парламент і оголосити себе Імператором через відсутність наступника. 

-Він ніяк не зможе стати Імператором, бо наші з Ромулом статеві клітини зберігаються у спеціальному місці, де у випадку, якщо вже наш життя обарвиться, то зроблять штучне запліднення, і там гляди народиться новий Імператор. Але ж я жива і прийняла присягу… 

-В історії Галактичного Союзу ще ніхто не вдавася до штучного запліднення. Якби мирний час - так, Конституція це дозволяє Адєвам. Але... Сама розуміш, коли Район вже буде на Марсі, то ніхто не буде займатися народженням спадкоємця. Залишається одне, а  Парламент ще не оголосив тебе Імператрицею.  

-Це вина Парламенту… 

-І ні, і так. За традицією, наступного Імператора оголошують на сьомий день від дня… 

-Я знаю, так в чому проблема? 

-Оголоси про термінове засідання, аби стала Імператрицею завтра ж! 

-Їй небезпечно їхати до Парламенту, - зазначив Данило. – Може заочно оголосити? 

-Ні, так не можна. Церемонія потрібна проводитися в Парламенті за участю Прем’єра, голови Конституційного суду та Галактичної ради, і на додачу, крон-губернаторів. Це наразі найскладніше. Від моменту оголошення тебе Імператрицею, ти офіційно стаєш  легітимною правителькою. 

-Ллой.. Ґранде, ще коли батько був живий нас він оголосив правонаступниками. Як там в народі зветься: Принц Землі і Принцеса Марсу”. Хіба ні? За ієрархією, я як “Принцеса Марсу” є другою у списку на престол, так?   

-Ти все вірно кажеш. 

- Ну ось! А зараз я наче не легітимна? 

-З юридичного боку – так.  

-Що за дурня… 

-Не забувай, що ще потрібно отримати благословення від Верховного Жерця.  

-А він тут яким боком? 

-Маріє, ти не розумієш процедуру? Ти володієш базовими знаннями структури Галактичного Союзу. У мене таке враження, що ні! – стукнув палицею по підлозі Ґранд. 

-Не кричи на мене! – зірвалася з місця Марія. – Ти тут ще смієш підіймати на мене голос?  

У кімнаті на хвилину запанувала тиша. Ґранд наче ховав свої очі від погляду Марії. Вона ж пронизувала його до кісток: 

-Сподіваюсь, ви приймете правильне рішення, - порушив тишу Ґрнад уникаючи зорового контакту з Імператрицею. – Прошу вибачення, - схиливши голову, на прощання сказав Ейшер, і вмить помчав з кабінету.