Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

Сонько Дрімко, повітруля Оксана та Галя уважно слухали Василину, сидячи у сутінках за столом.

— Ти проведеш нас у Світ Сновидінь, — давала вказівки вампірка, — мені потрібна буде крапля її крові. Коли ми заснемо, я зможу бачити її очима і відчувати її тілом.

— Мені не подобається ця ідея, — рішуче заперечила Галя, почувши про кров і намір Василини залізти в її сни, — не забувай, що в мене також гострий зір, нюхт та слух!

— Та невже? — скептично зауважила Василина, — що ти бачиш навпроти себе?

— Стіну, деревʼяну стіну? Що я ще можу бачити? — роздратовано відповіла дівчина-вовчиця.

— А я бачу ліс, а в тому лісі травою стелиться туман шпигун, тому я вже наклала додаткове закляття на наш сховок! — переможно сказала вампірка і хитро підморгнула Галі.

— Ти справді бачиш крізь стіни? — з недовірою спитала вона, — а Сонько Дрімко таємниче переглянувся з повітрулею.

— Добре — даю тобі згоду залізти мені в голову, але не почувайся там, як вдома — неохоче погодилася Галя. — Навіть не сподівайся, що я тобі дозволю вкусити мене за шию, — дівчина неприязно подивилася на Василину, яка вже гострила зуби, — вкусиш за пальця, — насмішкувато сказала Галя, випроставши середущий палець перед обличчям вампірки. Та дико розреготалася та зубами шкрябнула Галіного пальця, забарвлюючи гострі ікла у яскраво червоний колір.

— Якщо вже зібралися у Світ Сновидінь, то потрібно усе зробити традиційно і за правилами, — втрутилася Оксана. Сонько підвівся і встав поряд з рішуче налаштованою повітрулею.

— Традиційно? — в один голос вигукнули Галя та Василина і скривилися.

— Саме так, — Оксана висмикнула довгу білу волосину з коси й почала завʼязувати на ній вузлики. Посеред кімнати зʼявилися дві балії з ароматною водою. Вампірка і дівчина -вовчиця недовірливо дивилися на Оксану.

— Я не хочу митися, — буркнула Василина.

— Доведеться, — твердо сказала Оксана, — спатимете як немовлята — вам не завадить трохи розслабитися. Тому – вперед. Приймете купіль з любистком, ось вам нічні сорочки, — вона кивнула головою на стільця, де вже висіли сніжно білі сорочки, оздоблені світлою вишивкою, — і в люлю.

— Для того, щоб отримати допуск на вхід у Світ Сновидінь, потрібно дотримуватися усталених правил, — підтвердив Сонько, з посмішкою спостерігаючи за роздратованими істотами, — не гайте часу. Ми почекаємо в іншій кімнаті. І зуби не забудьте почистити.

— З зубами не вийде, — буркнула Василина, — я не буду її ще раз кусати. Вона несмачна.

— Сказала та, в кого отрута замість крові! — зловтішно гаркнула Галя.

— Припиніть балачки та не гайте час! — гримнула повітруля, — щоб за двадцять хвилин лежали в ліжку зубами до стіни. Обидві.

Вони підвелися і залишили Василину та Галю наодинці. Коли повітруля та Сонько повернулися до кімнати, то побачили ідилічну картину — дівчата, покупані та спокійні, лежали на ліжку міцно тримаючись за руки. Загальне враження   умиротворення трохи псувала кривава нитка, яка тягнулася з правого кута вуст Василини, залишаючи тонкий слід на блідому підборідді.