Читати книгу - "Любов у спадок"

Але попри те, що досі все йшло добре, Еріка відчувала, як у неї трусяться ноги від дикої нервової напруги.

— Скоро вже? Я вся змокла від ляку, — зізналася вона.

— Бачиш он той корабель, що найдалі? — спокійно заговорив Дік, вказуючи на двощоглову карраку. — Це «Свята Маргрет». Нам потрібно дочекатися слушної миті. Пам'ятай, щойно остання людина зійде сходнями на палубу, тут якраз ми й повинні діяти. Цієї миті піднімуть якір, і корабель почне відчалювати. Гаррі та Джек подбають, щоб сходні не підняли завчасно. Як тільки побачиш, що якір піднімають, біжи щодуху на корабель.

— Я боюся, Діку, — прошепотіла Еріка.

— Не бійся, — тихо промовив він. — Я поруч.

Його впевнений тон подіяв заспокійливо.

— Ти в мене така пампушечка, люба, — раптом голосно сказав Річард, не відводячи уважного погляду від найближчого причалу.

Там, здається, щось відбувалося. Двоє здоровенних хлопців тягли від сходнів хлопчиська, який щосили впирався. Хлопчисько був неймовірно рудий, просто замилуватися можна було.

— Та що ж це діється, га, люди добрі? — закричав хтось із матросів. — За сьогодні вже другого рудого потягли. Скільки ж можна?

— Що там? — почула Еріка гучний владний голос, який змусив її завмерти від жаху.

Стражники тягли повз них хлопчиська, що несамовито репетував. Вільям Дуглас кинувся до своїх людей, розштовхуючи щільну юрбу. На мить злякано застиглій дівчині здалося, що Чорний лицар побачив її. Вона втратила контроль над собою та рвонулася геть, але чиясь залізна рука пригорнула її, не даючи можливості поворухнутися.

— Не хвилюйся, люба, — голосно сказав лицар, — напевне, якогось злодюжку спіймали. Ну-бо, швидше, поцілуй мене, — почула вона його шепіт.

— Що?! — обурилась Еріка.

Вона хотіла сказати, що такої угоди не було, але Дік раптом швидко притяг її до себе, не даючи часу на роздуми. Вона не встигла отямитися, як раптом зрозуміла, що цілується з ним. Цілується по-справжньому, без будь-якої гри, серед цієї величезної чужої юрби, і їй це страшенно подобається. Її не обходили Дуглас, наймані вбивці від дядечка, та й усі навколо, більше того — Англія, Франція і Шотландія всі вкупі… Вона відчувала божевільну радість, бо це диво повторилося з нею, і знову його чудові губи торкалися до неї так ніжно, що в неї почала паморочитись голова… Річард цілував її зовсім інакше, не так, як тоді в Бархеді, — не було цього божевільного злого натиску — сама лише ніжність. Нехай це тільки гра, але зараз вона була щаслива.

— Ти поглянь, досі ніяк не намилуються, — пролунав над ними чийсь веселий голос.

Компанія моряків по-доброму загаласувала, взялася знову обговорювати щасливих молодят. Дік якось судомно зітхнув і випустив дівчину з обіймів. Вони мовчки стояли одне напроти одного, важко дихаючи.

— Ти… — повільно сказав Річард. — Це було чудово.

Еріка нарешті отямилася, страшенно зашарілась і рвонулася вбік, але він швидко схопив її за рукав.

— Ти що, — засичав у обличчя. — 3 глузду з'їхала?! Це ж лише гра! Зараз вони все зрозуміють! Нам треба йти до корабля, якщо хочемо встигнути. Зараз почнеться.

— Що почнеться, Діку? — жалібно запитала дівчина.

Вона вже встигла забути, навіщо вони сюди прийшли. Їй раптом стало страшно, вона розгубилася. Гра, вистава? Еріка почувалася так, немов у неї раптово вибили з-під ніг опору, й вона поринає в грузьке, тягуче болото. Вона хотіла сказати, що якраз із її боку це точно не було грою, але шотландець уже не дивився неї. Не слухаючи жалюгідного белькотіння дівчини, він завзято тяг її до крайнього пірсу.

З боку, напевне, здавалося, що дружина вирішила насамкінець зчинити істерику. Втім, Далхаузі зараз не було часу думати, який вигляд усе це має збоку. Він пробивався крізь юрбу до «Святої Маргрет». Не треба було її цілувати! Він усе сам зіпсував, дурень. Але не думав же він, що дівчисько так налякається… А він сам? Чорт, але це був найпростіший спосіб відволікти від себе увагу Дугласових стражників і його самого. Дікові здалося, що один із них надто вже пильно почав розглядати Еріку. Ось він і вирішив… Дурень! Лаючи себе найостаннішими словами, шотландець протиснувся ближче до сходнів.

Здавалося, поки все йшло за планом. Товста ускієра повільно відчалила від берега, приєднуючись до карраки, що вже виходила з затоки. Юрба, мов єдиний організм, видала голосне зітхання, хтось захоплено засвистів. Настільки величне видовище не щодня побачиш навіть у такому порту, як Едінбург. Буде що розповісти дітям… Величезний корабель урочисто пройшов між пірсами, його широкі вітрила наповнилися вітром, і ускієру винесло в море.

Неподалік страшно репетував на своїх слуг Дуглас, але його жахлива лайка тонула в загальному прощальному лементі юрби. Здавалося, напруга в порту досягла найвищої точки. Річард був блідий, але спокійний.

— Зберися, — наказав він Еріці. — Зараз Сеймі відволіче їх. Запам'ятай, щойно почнуть піднімати якір, відразу біжи! У тебе все вийде.

Дівчина його ніби не чула. Вона дивилася кудись повз нього розширеними очима, в яких світився безмірний подив. Лицар різко озирнувся й побачив, як блакитноокий здоровань, що стояв просто в них за спинами, холодно примружився, замахнувся та з силою кинув ножа просто в груди Еріці. Холодна криця, що її метнула професійна рука, коротко блиснула на сонці, й Дік закричав. Одна мить розтяглася для нього в тисячу років. Він бачив, як неприродно розширилися в дівчини зіниці, як раптом відлила кров від щік, забарвила їх у