Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Види нормативно-правових актів за їх галузевою належністю: цивільні, адміністративні, міжнародні публічні, виправно-трудові та ін.
Види нормативних актів за зовнішньою формою вираження: закони, постанови, укази, рішення, накази тощо.
§ 3. Закон та його ознаки. Співвідношення понять «закон» і «законодавчий акт»Закон - нормативно-правовий акт, ухвалений в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосереднім волевиявленням народу (референдум), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю (інтереси) більшості населення та володіє вищою юридичною силою.
Основні ознаки закону:
1) є особливим різновидом нормативно-правових актів - законодавчим актом, що приймається вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо громадянським суспільством (у порядку референдуму);
2) містить первинні норми права, яких раніше в правовій системі не було, до того ж норми з ключових, основних питань життя, установлює права і обов’язки громадян;
3) створюється в суворій відповідності з Конституцією і узгоджується з раніше прийнятими законами;
4) володіє вищою юридичною силою в системі нормативно-правових актів. Усі інші нормативні акти перебувають «під» законом, є підзаконними, тобто повинні видаватися на основі та на виконання законів, не суперечити їм;
5) приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчим процесом (законодавча ініціатива, підготовка проекту на основі розробленої концепції, його попередня експертиза, розгляд і обговорення проекту закону у першому і другому читаннях, прийняття закону, промульгація закону (підписання й опублікування);
6) може бути скасований тільки законом і перевірений на відповідність Конституції тільки Конституційним Судом. Незаперечність закону полягає в тому, що ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити.
Закон в Україні є основною формою правового регулювання суспільних відносин. Саме закон може забезпечити модернізацію і прогрес права. До сфери виключної компетенції закону в Україні слід віднести регулювання всіх питань, що стосуються державного устрою суспільства, основних прав і свобод громадян, оподатковування, грошової емісії, юридичної відповідальності, оголошення надзвичайного стану, воєнних дій, державної безпеки, атомної енергетики, правового статусу громадських організацій, органів місцевого самоврядування, юрисдикційних повноважень, правоохоронних органів. Інші питання є сферою факультативної компетенції, тобто мають регулюватися не тільки законами, а й іншими нормативно-правовими актами (указами, постановами тощо).
Усі закони є законодавчими актами, але не всі законодавчі акти суть закони. Поняття «законодавчий акт» є ширшим за обсягом, ніж власне закон. Законодавчим актом є не лише закон, виданий парламентом, а й акт делегованого законодавства. Останній можна назвати «квазі-законом» або «субститутним» (замінювальним) законодавчим актом. У деяких країнах світу (Франція, Велика Британія та ін.) такими законодавчими актами є акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм парламентом законодавчих повноважень відповідно до конституції. У Франції - це ордонанси, прийняті урядом; в Італії - законодавчі декрети уряду декрети президента, що мають силу законів, у Великій Британії - накази, що видаються урядом від імені королеви і Таємної Ради. В Україні делегована законотворчість не передбачена чинною Конституцією. Отже, закон і законодавчий акт - поняття тісно взаємозалежні, але не взаємозамінні.
§ 4. Види законівВиди законів за юридичною силою (або за значущістю регульованих суспільних відносин):
1. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави, який має найвищу юридичну силу, прийнятий народом шляхом референдуму або від його імені парламентом, що регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян, визначає межі здійснення державної влади і слугує юридичною базою всіх національних форм права.
2. Конституційні закони - законодавчі акти, які виходять із конституції і мають за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин або внести до неї (конституції) зміни та володіють стосовно інших нормативних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою.
Є конституційні закони двох видів:
а) органічні («названі», «номінальні»), тобто закони, необхідність прийняття яких прямо передбачена чинною конституцією; їх перелік, організаційна назва визначені в конституції (в Україні - в законах про вибори народних депутатів, про всеукраїнський та місцеві референдуми, про вибори Президента, про Кабінет Міністрів, про місцеве самоврядування тощо). Вони не включаються в текст конституції, діють разом із конституцією, бо їх ухвалення органічно випливає з її змісту. Проте процедура їх ухвалення відрізняється від процедури ухвалення конституції можливістю використання стосовно них права «вето» президента;
б) «реформуючі», тобто закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції. На відміну від «названих» (органічних) законів конституційні реформуючі закони після затвердження (прийняття) набувають вищої юридичної сили і стають складовою частиною конституції, її змістом {за відсутності оскарження їх конституційності). На них, як і на конституцію, не поширюється право «вето» президента. Конституційні закони приймаються з додержанням особливої ускладненої процедури конституційною більшістю голосів: в Україні - Уз, у Росії - %.
3. Звичайні (ординарні) - акти поточного законодавства, що містять найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводять у дію (змінюють, скасовують) інші закони й міжнародні договори і наділені вищою юридичною силою стосовно підзаконних актів. Звичайні закони приймаються більшістю конституційного складу парламенту і підписуються главою держави.
Види законів за значенням в механізмі правового регулювання:
1) основні - здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин:
а) закони, що регулюють сферу суспільних відносин;; повному обсязі. Ці закони виключають підзаконне регулювання (кодекси);
б) закони, що визначають основи регулювання певної сфери суспільних відносин. Ці закони розраховані на їх конкретизацію в підзаконних нормативно-правових актах або актах об’єднань громадян (базові закони);
в) закони, що вносять доповнення або зміни до перших і других (реформуючі закони). їх
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Теорія права і держави: Підручник.», після закриття браузера.