Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

- Або через двадцять, - і я вставила репліку, викликавши сміх усіх, хто був у зоні чутності.

- Це теж непогано, - відповів Енді, - двадцять-тридцять, це взагалі не різниця.

- Не те що шістдесят п'ять! - Есмеральда засміялася. - Здається, ми тут рекордсмени щодо різниці у віці!

От значить, про кого Елім мені розповідав! Про незвичайну пару з такою великою різницею у віці. Це і є сімейство Хотів. Але, якщо подумати, у нас теж неабиякий розбіг… П'ятдесят шість років.

- Так, люба, ти все правильно зрозуміла, - каже мені Елім, - Доріан - призначений нашій дочці. Це Аліта передбачила.

- Ого… - я в шоці, бо взагалі не зрозуміла цього зі всієї ситуації. Ну, тепер знаю, чому нас з Есмою так хотіли познайомити.

Весела розмова продовжилася, але мені довелося відійти, бо я помітила появу Маріси. Вже не сподівалася, що вона прийде. А ось Дейрус чекав на неї з особливим нетерпінням, все оглядався, підходив до нас, питав. Зараз, бачу, пожвавішав, хоче підійти до неї.

- Привіт, Марісо! Я рада, що ти прийшла, - обіймаю гостю, - ходімо, я познайомлю тебе з усіма, - беру її за руку, - о, це ж Дейрус, ти вже з ним знайома, - зводжу їх, знаходжу спільну тему для розмови, спостерігаю за її реакцією. Тут все очевидно, вона в його присутності червоніє, він не зводить з неї очей, мене вже не помічають, тож я беззвучно відійшла, даючи їм можливість познайомитися ближче.

- Вона ж не кішка, правда? – питаю чоловіка, киваючи на Марісу.

- Ні, вона з наших, - відповідає зі сміхом.

- Ти спеціально сказав, що вона з кішок! Обдурив мене!

- Може, просто помилився…

- Ти не помиляєшся, - кажу впевнено, а сама продовжую спостерігати за новою парою.

Приємно розуміти, що я допомогла комусь зустріти свою половинку. Адже, якби не я, то Дейрус не опинився б у комісії на іспиті, а отже, не познайомився б із Марісою. Звичайно, їхня зустріч могла відбутися пізніше, коли вона пішла б кар'єрними сходами, піднімаючись усе вище і вище, поки нарешті не дісталася вісімдесят другого поверху. Це могло б зайняти ще років двадцять, а то й більше, але тут на їхньому шляху з'явилася наша пара, і ми звели їх, позбавивши нестерпного очікування.

Я щаслива від того, що маю можливість допомагати іншим. І на своїй сторінці в соцмережах я продовжу нести в народ лише прекрасне. Щодня нагадуватиму одиноким дівчатам, що їх хтось шукає, чекає, мріє про них. Я даруватиму їм надію, підтримуватиму, надаватиму сил, допомагатиму йти своєю дорогою з посмішкою. Хочу, щоб кожна знала, що на її шляху ще зустрінеться той самий, ідеальний.