Читати книгу - "Зарубіжний детектив"

— Гадаю, це вам сподобається.

— О, я цього певна. Сама б я нізащо не поїхала. Знаєте, все склалося так вдало для мене. Я давно відчувала, що мені доведеться розпрощатися з Літтл-Ферзом, бо мої фінанси стали такими бідними. Якби не це, то я нізащо б не здавала свого будинку в оренду. Але тепер, коли ви його купили і збираєтеся одружитися й жити в ньому з Мейган, я спокійна. Та й моя люба Еймі після таких страждань не знає, куди себе подіти, адже її брат одружується як це гарно, що ви обоє лишаєтеся в Лімстоку, і вона згодилася подорожувати зі мною. Ми хочемо поїхати надовго. Можливо, — міс Емілі перейшла на шепіт, — ми вирушимо в навколосвітню подорож! А Еймі така чарівна, така практична. Я так думаю: все, що робиться, — все на краще, а ви?

На мить я згадав місіс Сіммінгтон і Агнес Водделл, які лежать тепер у могилах, і подумав, чи згодні вони з цим, а потім пригадав, що хлопець Агнес був не в захваті від неї; місіс Сіммінгтон не любила Мейган і… А, ну його к бісу!

Всі ми колись помремо! І мені нічого не лишалося, як погодитися зі щасливою міс Емілі Бартон.

Я пішов по Хай-стріт, і коли опинився біля будинку Сіммінгтона, з воріт вибігла Мейган. Зустріч вийшла не зовсім романтичною, бо поряд з нею бігла велетенська англійська вівчарка, що ледве не збила мене з ніг.

— Чарівний пес, правда? — вигукнула Мейган.

— Навіть дуже. Він наш?

— Так, це весільний подарунок від Джоанни. Тобі подобаються наші весільні подарунки? Правда, гарні? Ця пухнаста шерстянка, що її подарувала міс Марпл, невідомо для чого. Чудовий чайний сервіз від містера Пая, а Елсі прислала мені підставку для грінок.

— О, це в її стилі! — перебив я Мейган.

— Вона влаштувалася в дантиста і дуже щаслива. А мені що робити?

— Перелічувати весільні подарунки. Тільки не забувай, якщо ти передумаєш, тобі доведеться відіслати подарунки назад.

— О, я не передумаю. Що ж у нас іще є? Ага, ось. Місіс Дейн Калтроп прислала єгипетського скарабея.

— Оригінальна жінка, — з удаваним захопленням проказав я.

— Стривай, стривай! Ти ж не знаєш найцікавішого. Партрідж теж прислала мені подарунок. Це найжахливіша скатертина для чаю, яку ти будь-коли бачив. Але, я гадаю, вона тепер мене любить, бо сказала, що вишила її своїми руками.

— Кислицями і будяками, напевне?

— Ні, справжніми любовними картинками.

— Господи праведний! Нарешті Партрідж оживає.

Мейган потягла мене у будинок і сказала:

— Я ніяк не можу збагнути одного. На собаці є нашийник і повідець, а Джоанна ще одного нашийника і повідця прислала. Як ти гадаєш, для чого?

— Це Джоаннині маленькі жарти, — відповів я їй.

ДОВІДКА ПРО АВТОРІВ

РЕКС СТАУТ

Рекс Стаут (1886 р.) — один із найстаріших і найпопулярнішпх представників детективного жанру в сучасній Америці. Служив на флоті, перемінив багато професій. Писати почав у 1912 році, але слава прийшла до нього пізніше, в 1934 році, коли на сторінках його романів з'явився детектив Hipo Вулф. Письменник створив про нього більше чотирьох десятків книжок, які вийшли загальним тиражем понад п'ятнадцять мільйонів примірників.

Герой романів Рекса Стаута — приватний детектив Hipo Вулф — неодружений дивак, що живе в своєму нью-йоркському будинку з вірним помічником Арчі Гудвіном та кухарем Фріцом. З дому Вулф у справах не виходить, хіба що на виставку орхідей та на обід у клубі гурманів.

Про Вулфа письменник розповідає вустами Арчі Гудвіна, що дуже схожий на холмсівського доктора Уотсона. Однак Гудвінові Вулф довіряє набагато більше — його помічник ремесло детектива знає до тонкощів. Він — очі, вуха і ноги Вулфа.

Всі романи Рекса Стаута відповідають класичним правилам побудови сюжету в детективному творі.

Більшість романів Рекса Стаута, як і «Дзвінок у двері», розповідають про тіньові боки славнозвісного американського способу життя і часто нагадують романи факту.

ЛЕОНАРДО ШАША

Народився 1921 року на острові Сіцілія в Рекамульто (провінція Адрідженто). По закінченні навчання до 1957 року вчителював у рідному містечку.

Свою літературну діяльність він почав як редактор журналу «Галерея». Починаючи з 1960 року, публікує власні твори, тема яких повсякденне життя сіцілійських трудівників, багата історія острова. Та найбільший інтерес письменник виявляє до теми злочинної діяльності мафії.

Його повісті «Коли вдень прилітає сова» (1961 р.), «Смерть інквізитора» (1964 р.) «Кожному своє» (1966 р.) носять гострий детективний характер і мають великий успіх серед найширших кіл італійських читачів.

Вони відзначаються різкою критикою італійської дійсності, демократизмом, висміюють фашистів, попів, жадібних і обмежених обивателів.

Всі улюблені герої Шаші зазнають поразки або гинуть. Гине і герой детективної повісті «Кожному своє» учитель Лаурентано, який, узявшись самостійно розслідувати подвійне вбивство на полюванні, стає жертвою впливового мафіозі, одного з хазяїв сучасного життя Сіцілії.

Про глибоке знання народного життя та історії Сіцілії свідчать його інші твори: «Сіцілійські родичі», «Єгипетська хартія», «Палермські вбивці», «Антимоні».

АГАТА КРІСТІ

Агата Крісті (1890–1976 рр.) — займає одне з найпочесніших місць серед майстрів детективного жанру.

Народилася письменниця у маленькому англійському містечку Торкі (графство Девоншір) в сім'ї американського бізнесмена, що одружився з англійкою. Повне ім'я і дівоче прізвище письменниці — Агата Мері Кларисса Міллер. Літературне ім'я дістала від чоловіка — майора Арчібальда Крісті. Систематичної освіти в школі чи пансіоні не одержала. Її навчанням займалися мати й батько. З дитинства мріяла стати професійною піаністкою, а виросла в «королеву детективного роману», «хазяйку таємниць», «першу леді злочину» і т. д., як називають її американські та англійські критики. Перший детективний роман написала у 1915 році, однак видрукувати вдалося його лише у 1920. Він одразу ж приніс Агаті Крісті успіх.

Нинішнім і майбутнім читачам письменниця залишила понад сто творів, кращими серед яких по праву вважаються «Смерть у хмарах», «Десять негренят», «Карти на столі», «Смерть на Нілі», «Завіса», «Не чіпай старого вбивства».

У Агати Крісті було два улюблених герої: бельгієць Еркюль Пуаро та міс Марпл, яким присвячено майже половину її творів.

Агата Крісті неперевершений майстер побудови детективного сюжету. Більшість її романів можна цілком віднести до інтелектуального детективу, що є для читача свого роду вправою на кмітливість та спостережливість. Письменниця вигідно відрізняється від більшості сучасних західних авторів детективів тим, що в її романах практично відсутні сцени вбивств, насильства і сексу.

Вдумливий читач