Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Убивчий білий, Джоан Роулінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

128
0
08.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Убивчий білий" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 173
Перейти на сторінку:
Флік роздягнутися. Звісно, темрява стане в пригоді, якщо Робін пошарудить рукою під матрацами й килимами, але в кімнаті було стільки людей, що зробити це і нікого не стривожити своєю дивною поведінкою не вийде.

— ...знайдемо Гайлі,— прогорлала Флік у вухо Робін, тицьнула їй у руку пиво і вивела назад до своєї спальні, що здавалася навіть меншою, ніж насправді, бо стіни й стелю покривали політичні плакати й листівки, серед яких домінували помаранчевий колір «ОПОРУ» і чорний — Справжньої соціалістичної партії. Над матрацом, кинутим просто на підлогу, було пришпилено гігантський прапор Палестини.

В цій кімнаті, освітленій самотньою лампою, уже зібралося п'ятеро людей. Двоє дівчат, чорна і біла, обійнявшись, лежали на матраці, а опецькуватий бородатий Диґбі всівся на підлогу і розмовляв з ними. Двоє хлопців-підлітків незграбно притулилося під стіною, поглядаючи на дівчат на ліжку і лоб до лоба курячи косяк.

— Гайлі, це Боббі,— сказала Флік.— Її цікавить половина кімнати, що лишилася після Лори.

Обидві дівчини на ліжку озирнулися; відповіла висока пергідрольна білявка з поголеними скронями і сонними очима.

— Я вже сказала Шаніс, що вона може тут жити,— обкуреним голосом відповіла вона, а мініатюрна чорношкіра дівчина в неї в обіймах поцілувала білявку в шию.

— Ох,— стривожено розвернулася до Робін Флік.— Чорт. Вибач.

— Та нічо’,— відповіла Робін, зображаючи мужність перед лицем розчарування.

— Флік,— гукнули з коридору,— там унизу Джиммі.

— Ох чорт,— почервоніла Флік, але Робін побачила на її обличчі спалах задоволення.— Зажди тут,— сказала вона до Робін і поштовхалася крізь натовп у коридорі.

— «Bougie girl, grab her hand[14]»,— читав pen із сусідньої кімнати Джей-Зі.

Вдавши, що цікавиться розмовою між дівчатами на ліжку і Диґбі, Робін сіла на ламінатну підлогу під стіною, попиваючи пиво і потайки роздивляючись кімнату Флік. Вочевидь, тут прибрали до вечірки. Шафи не було, тільки стояв вішак з пальтами і парою суконь, а светри і футболки так-сяк склали в кутку. На комоді стояло кілька м’яких іграшок, набитих гранулами, і лежала косметика, в інший куток скинули плакати з протестів. Джиммі й Барклей, звісно ж, ретельно обшукали тут усе. Робін подумала: а чи шукали вони за всіма цими плакатами? На жаль, навіть коли і не шукали, вона теж не може почати їх зараз зривати.

— Слухайте, це ж елементарно,— пояснював Диґбі дівчатам на ліжку.— Ви погодитеся, що почасти капіталізм спирається на неоплачувану працю жінок, так? Тож фемінізм буде ефективним за умови, що матиме в своїй основі марксизм. Одне передбачає інше.

— Патріархат — це значно більше, ніж капіталізм,— сказала Шаніс.

Краєм ока Робін побачила, як крізь натовп у коридорі пробивається Джиммі, однією рукою обіймаючи Флік за шию. Та здавалася такою щасливою, якою не була цілий вечір.

— Пригноблення жінок нерозривно пов’язане з неможливістю для них увійти до лав робочої сили,— заявив Диґбі.

Сонноока Гайлі відірвалася від Шаніс і німим проханням простягнула руку до підлітків у чорному. Ті передали косяк над головою Робін.

— Вибач, що так з кімнатою,— невиразно сказала Гайлі до Робін.— Тяжко знайти хату в Лондоні, так?

— Та капець,— відповіла Робін.

— ...бо ви хочете підпорядкувати фемінізм ідеології марксизму загалом.

— Та яке підпорядкування, мета ж одна! — пирхнув Диґбі, не вірячи власним вухам.

Гайлі спробувала запропонувати косяка Шаніс, але та, запалена розмовою, відмахнулася.

— Де є марксисти, коли ми ставимо під сумнів ідею гетеро-нормативної сім’ї? — спитала вона у Диґбі.

— Все так, все так,— невиразно промовила Гайлі, щільніше притулилася до Шаніс і тицьнула косяк Робін, яка передала його назад хлопцям. Тим цікаво було дивитися на лесбійок, але вони швидко покинули кімнату, поки їхній дорогоцінний наркотик не почали роздавати ще комусь.

— У мене такі самі були,— гучно заявила Робін і встала, але ніхто її не слухав. Диґбі скористався нагодою зазирнути під її коротку чорну спідницю, коли Робін пройшла повз нього до комода. За розпалом дискусії про фемінізм і марксизм Робін ніби з ностальгійної цікавості брала і ставила на місце м’які іграшки Флік, обмацуючи набивку і пластикові гранули всередині крізь м’який плюш. Не схоже було, щоб котрусь з іграшок розрізали і зашили, аби сховати папірець. Трохи розчарувавшись, Робін повернулася до темного коридору, де стояв щільний натовп людей, виплескуючись на сходи.

Якась дівчина барабанила у двері ванної.

— Годі там злягатися, я сцяти хочу! — гукнула вона, насмішивши всіх навколо.

«От біда».

Робін зайшла до кухоньки (хіба трохи більшої за дві телефонні будки), де збоку сиділа парочка — дівчина на колінах у чоловіка, його рука в неї під спідницею,— а підлітки в чорному не без труднощів шукали, що б попоїсти. Прикинувшись, що шукає питво, Робін перебрала порожні банки й пляшки, спостерігаючи за успіхами підлітків у шафних розкопках, і відзначила, що з пачки мюслів сховок був би кепський.

Робін саме хотіла вийти, коли у дверях кухні з’явився анархіст Альф, значно більш обкурений, ніж був у пабі.

— А ось і вона,— гучно заявив він, намагаючись навести фокус на Робін.— Донька профсп’лкового голови!

— Це я,— відповіла Робін; з другої кімнати почулося «Олівер, Олівер, Олівер Твіст» голосом Д’Банджа. Вона спробувала пройти в Альфа під рукою, але той перегородив їй шлях з кухні. Дешевий ламінат під ногами трусився від гупання упертих танцюристів у кімнаті Гайлі.

— Ти сексі,— повідомив Альф.— Можна так казати? Я це в суто феміністичному сенсі.

Він засміявся.

— Дякую,— відповіла Робін, на другий раз успішно його обійшовши і повернувшись до крихітного коридору, де дівчина все стукала у відчаї по дверях ванної. Альф схопив Робін за руку, нахилився і сказав їй щось нерозбірливе у вухо. Коли він знову випростався, на пітному носі лишилося трохи чорної крейди з її волосся.

— Що? — перепитала Робін.

— Я кажу,— гукнув він,— хочеш знайти тихіше місце і там поговорити?

Але тут Альф побачив когось за спиною Робін.

— Як воно, Джиммі?

У коридорі з’явився Найт. Він усміхнувся до Робін, а тоді став під стіною з цигаркою і бляшанкою пива в руках. Він був старший на десять років за більшість присутність, і деякі дівчата скоса поглядали на чоловіка в тісній чорній футболці та джинсах.

— Теж чекаєш на нужник? — спитав він у Робін.

— Ага,— відповіла та, бо це буде найпростіший спосіб за потреби здихатися і Джиммі, і анархіста Альфа. Крізь прочинені двері кімнати Гайлі вона

1 ... 116 117 118 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Убивчий білий, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Убивчий білий, Джоан Роулінг"