Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА 📚 - Українською

Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гібридні дракони" автора КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 132
Перейти на сторінку:
Розділ 25, в якому відбувається остання битва зі злом

     - То, що ми маємо робити? – Запитала Єва. Товариство було приємним, але вона не любила порожніх балачок.

       - Ти ж хакер, - відповів Алан. Єва витріщилася. – Принаймні, у майбутньому.

       - Ну, я би звичайно могла б…, - невпевнено відповіла дівчина. – Але я не крастиму чужих грошей.

       - Нічого красти не треба, - заявив Алан. – Нам би лише знайти Всеволода. А в Інтернеті такої інформації немає. У відкритому доступі. Тож, якщо ти зможеш підключитися до камер спостереження, чи до супутників…

       - Чупринко, - заявив Ярослав. – Це – незаконно.

        - Це крайня необхідність, - зауважив Алан, пригадуючи слова пана Заправлюда.

        - А оце, ти розповіси в суді. Подивимося, як скоро тебе випустять з божевільні, - фиркнув Ярослав.

        - Юристи, - зітхнула Єва. – Вони завжди дуже обережні. Тому, замість них, за права завжди гинуть інші.

        - Неправда, - обурився Ярослав. – Юристи завжди борються за права і…

        - Припинить! – Рявкнула Фрося. Оце вона вперше собі дозволила на них рявкнути. – Дякую. Нам треба знайти Всеволода. Його світлини ми не маємо. Можна, звичайно попитати Прохора Гнатчука та його друзів, які вчора були у кафе…

        - Добре, Чупринко, - сказав Ярослав. – Це таки крайня необхідність. Хоча, як на мене, роблячи злочин, ми нічим не кращі за інших злочинців.

        - А давай, - сказала Огняна, знову набувши своєї справжньої подоби та випускаючи маленьку хмарку диму, - Я тебе змушу. Ти не вважатимешся злодійкою, якщо діятимеш під фізичним насильством.

        - Але ж я не вірю, що ти завдаси мені шкоди, - розсміялася Єва. Панна-Дракон схопила струнку фігурку своїми пазурами та злетіла вгору. Зробивши в повітрі декілька петель Нестерова, Огняна обережно приземлилася.

       - Добре. Переконала, - сказала зелена Єва. – Все ще не вірю, що ти мене з’їси, але завдати шкоди можеш.

         - Ось, - Огняна обережно дістала золотистий ноутбук. – Тут драконячий Інтернет. Тож, спецслужби тебе не помітять.

          - Дякую, - відповіла салатова Єва та всілася за комп’ютер. Ярослав сів поруч. – Мені, на відміну від Скрині, секретарі не потрібні, - буркнула дівчина хлопцеві.

         - Я знаю, - сумно відізвався хлопець. – Але я звільнився і тепер - безробітний.

         - Подумати лишень! Яка у неї плинність кадрів, - огризнулася Єва. – Цікаво, чим вона тебе підкупила, що ти навіть той жахливий одяг вдягнув.

         - А я це знаю, - втрутився Алан. – Я ж казав, що у кожного своя ціна. – Фрося розмахнулася, але підступний юнак відскочив і врятував свою гомілку. – Чого ти весь час б’єш мене?! – Обурився колишній вчитель.

        - Бо я не вірю, що м….м…м.. як тебе звати? – Звернулася дівчина до Ярослава.

       - Ярослав, - розгублено відповів Микитенко. Алан і Єва теж розгубилися. – Чуп…. Єфросиніє, ти починаєш забувати сучасність?

         - Ні. Просто з голови вилетіло, - збрехала Фрося.

         - Так от, і Фрося, якщо знову захочеш мене вдарити, то я тебе попереджаю: я стану калікою, і ми ніколи не спіймаємо Всеволода.

         Дівчина зважила на погрозу. Спохмурніла, але більше не билася.

         - Так от, - продовжував Алан, час від часу, нервово поглядаючи на ноги Фросі. – Хтось продається за гроші, хтось за діаманти і норкові шуби, а когось можна підкупити добробутом рідних.

         - І? – Запитала Єва, бо Алан замовк. Ярослав дивився на Алана із острахом.

         - Це все, - відповів колишній вчитель. – Далі, думай сама. А нам із Фросею треба прогулятися.

         - Скриня шантажувала твоїх батьків? – Розгублено запитала Єва у Ярослава.

         - Вони за кордоном, - буркнув хлопець. – Як би вона їх шантажувала? І взагалі, все це не має значення.

         - Точно, - погодилася Єва та заповзято почала зламувати урядові сайти. – А мені сьогодні прислали полуниці із бордовою трояндою, - додала вона згодом. - Така гарна!

        - Ти дальтонік? – Захвилювався Ярослав.

         - Ні, - розсміялася підступна Єва. – Просто оце мені дійшло, де я бачила Фросю раніше.

         Тим часом, Алан та Фрося ходили луговиною, формуючи кола, а може й еліпси,  трохи далі від Єви та Ярослава.

        -  Ти… якось змужнів. І, як ти жив, ці п’ять років? – Запитала дівчина.

         - Хто тобі сказав, що я жив? – Здивувався юнак. – Я лічив дні, чекаючи, коли ці найжахливіші п’ять років минуть.

         - Ото прямо, й найжахливіші, - засміялася Фрося. Вірила вона у слова юнака, чи ні, було важко сказати. Але це були приємні слова.

         - Найжахливіші. А потім я дізнався, в якій ти школі і влаштувався вчителем. Смок закинув мене до сиротинця. Але там сиротинці не такі, як тут. Там дитина живе ледь не краще, ніж деякі тут із батьками. А ти на мене навіть і не глянула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 116 117 118 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"