Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 161
Перейти на сторінку:
що Снейп його уникає. І мав дуже стурбований вигляд. Показав Снейпові щось у себе на руці, але я не бачив, що саме.

- Він показав Снейпові щось на руці? - Сіріус був щиро спантеличений. Його пальці мимохіть перебирали брудні пасма волосся. Врешті він стенув плечима. - Не уявляю, до чого це все... одначе, якщо Каркароф непідробно захвилювався і прийшов до Снейпа щось питати...

Сіріус якийсь час вдивлявся в стіну печери, а тоді на його обличчі вималювалося розчарування.

- Усе ще слід зважати й на те, що Дамблдор Снейпові довіряє. Я розумію, що професор довіряє багатьом таким людям, яким не довіряє більше ніхто, але я не допускаю, що він дозволив би Снейпові викладати у Гоґвортсі, якби той коли-небудь працював на Волдеморта.

- То чому ж Муді та Кравч так пориваються влізти у Снейпів кабінет? - уперто спитав Рон.

- Думаю, - повільно вимовив Сіріус, - Дикозор обшукав кабінети всіх учителів, тільки-но потрапив у Гоґвортс. Цей Муді сприймає захист від темних мистецтв дуже серйозно. Я не певен, чи він узагалі хоч кому-небудь довіряє, і після всього, що він у житті бачив, це не дивує. Та попри все, Муді ніколи не вбивав, якщо цьому можна було запобігти. Він діяв твердо, але ніколи не опускався до рівня смертежерів. А Кравч... то геть інший випадок... Може, він справді хворий? Якщо хворий, то навіщо виснажувався, щоб прокрастися у Снейпів кабінет? А якщо ні... то що він задумав? Чим таким важливим займався на Кубку світу, що не з'явився в ложі для шановних гостей? Що він робив у той час, коли мусив судити на Турнірі?

Сіріус замовк, втупившись у стіну печери. Бакбик обнюхував кам'яну долівку, шукаючи кісток.

Врешті Сіріус звів погляд на Рона.

- Кажеш, твій брат - особистий помічник Кравча? Ти можеш його спитати, чи він останнім часом не бачився з Кравчем?

- Можу спробувати, - невпевнено сказав Рон. - Тільки щоб не здалося, що я Кравча в чомусь підозрюю. Персі його любить.

- Заразом спробуй довідатися, чи не знайшли вони якихось слідів Берти Джоркінз, - Сіріус жестом вказав на другий примірник «Щоденного віщуна».

- Беґмен казав, що не знайшли, - мовив Гаррі.

- Так, його в цій статті цитували, - кивнув Сіріус на газету. - Він нарікав, яка в Берти погана пам'ять. Може, вона й змінилася з тих часів, що я її знав, але Берта ніколи не була забудькувата. Скоріше навпаки. Не дуже розумна - це так, але на плітки вона мала чудову пам'ять. Через це в неї було багато неприємностей, адже вона не знала, коли треба тримати рота на замку. Думаю, там, у Міністерстві магії, Берта трохи заважала... може, саме через те Беґмен так довго не починав пошуків...

Сіріус широко позіхнув і потер запалі очі.

- Котра година?

Гаррі зиркнув на годинник, але згадав, що той зупинився ще на дні озера.

- Пів на четверту, - сказала Герміона.

- Вам уже пора вертатися, - сказав Сіріус, зводячись на ноги. - І послухай... - особливо пильно глянув він на Гаррі, - тобі не треба часто зникати зі школи, щоб зі мною побачитися. Краще шли мені записки. Я й далі хочу знати про все незвичайне. Та нізащо не виходь з Гоґвортсу без дозволу, бо цим даси кому-небудь ідеальний шанс на тебе напасти.

- Досі ніхто не пробував на мене нападати, крім дракона та кількох ґринділів, - сказав Гаррі.

Сіріус кинув на нього сердитий погляд.

- Байдуже... Спокійно дихати я зможу лише тоді, як закінчиться Турнір - тобто не раніше червня. І не забувайте, якщо будете розмовляти про мене між собою, то називайте мене Сопуном. Домовились?

Він простяг Гаррі пляшку й серветку, в яку була загорнута їжа, і підійшов до Бакбика, щоб поплескати його на прощання.

- Проведу вас аж до села, - сказав Сіріус, - може, вкраду ще одну газету.

Перед тим, як вони вийшли з печери, він перекинувся на великого чорного пса. Схилом гори компанія спустилася донизу. Біля перелазу Сіріус дозволив кожному з них погладити себе по голові, а відтак повернувся й побіг сільською околицею.

Гаррі, Рон та Герміона повернулися в Гоґсмід, а звідтіля подалися до Гоґвортсу.

- Цікаво, чи Персі знає всі оті речі про Кравча? - міркував уголос Рон, поки вони йшли дорогою до замку. - Та йому, мабуть, байдуже... напевно, він через це ще більше захоплювався б Кравчем. Персі любить закони і тому скаже, що Кравч відмовився їх порушувати навіть заради рідного сина.

- Персі нізащо не віддав би дементорам когось зі своєї родини, - суворо сказала Герміона.

- Не знаю, - засумнівався Рон. - Якби він подумав, що ми стоїмо на заваді його кар'єрі... Персі дуже честолюбний...

Вони піднялися сходами до вестибюлю. З Великої зали долинали заманливі запахи обіду.

- Бідний старий Сопун, - сказав Рон, принюхуючись. - Мабуть, він тебе, Гаррі, дуже любить... Уяви собі - харчуватися щурами.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ -

Божевілля містера Кравча

У неділю по сніданку Гаррі, Рон та Герміона піднялися до соварні, щоб за порадою Сіріуса відіслати листа Персі: спитати, чи не бачився він останнім часом з містером Кравчем? Листа доручили Гедвізі, бо вона давно вже не мала роботи. Провівши сову поглядами, друзі зійшли до кухні, щоб подарувати Добі шкарпетки.

Ельфи-домовики зустріли їх радісно й привітно, примудряючись одночасно кланятися, робити реверанси і заварювати для гостей чай. Добі не тямився від захвату.

- Гаррі Поттер до Добі занадто добрий! - пищав він, витираючи зі своїх величезних очей рясні сльози.

- Добі, тими зяброростями ти врятував мені життя, - із вдячністю сказав Гаррі.

- Чи можна мені ще кілька тістечок? - звернувся Рон до сяючих ельфів.

- Ти щойно снідав! - обурилася Герміона.

Та четверо ельфів уже несли до них чималий срібний таріль з тістечками.

- Треба відіслати їжі Сопунові, - пробурмотів Гаррі.

- Добра думка, - підтримав Рон. - Дамо Леву роботу. Ви принесете ще трохи харчів, правда? - спитав він ельфів. Ті радісно закивали й заметушилися.

- Добі, а де Вінкі? - поцікавилася Герміона, оглядаючи кухню.

- Вінкі біля каміна, панночко, - тихо відповів Добі, і його вуха сумно обвисли.

- О Боже! - вигукнула Герміона, помітивши Вінкі. Гаррі теж поглянув на камін. Вінкі сиділа на тому самому ослінчику, що й минулого разу, але тепер вона була така бруднюча, що ледве вирізнялася на тлі закопченої цегли каміна. Одяг на ній був подертий і давно не праний. У руці

1 ... 116 117 118 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"