Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Любов у спадок 📚 - Українською

Читати книгу - "Любов у спадок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любов у спадок" автора Інна Роміч. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 134
Перейти на сторінку:
чином свій захват від сміливості двох втікачів.

— Дякую, Семмі! — доніс вітер чийсь крик із корабля.

Смаглявий горбоносий моряк у засмальцьованому береті непомітно сховав за високі гетри невеличкого ножа з чорним руків'ям і, насвистуючи, подався геть. Розрізані мотузки валялися біля того місця, де він стояв хвилину тому.

— Нема за що, — весело промовив морячок, швидко зникаючи в лабіринті знайомих з дитинства портових будов. — На те й існують друзі.

* * *

— …Отже, мій люб'язний Ноллісе, ти не бажаєш розповісти мені що-небудь новеньке?

Голос звучав глузливо, ніби той, хто запитував, сам не вірив власним словам. Джон підняв голову з лави й розплющив одне око. Друге, заплиле, не розплющувалося зовсім.

— Наприклад, що твою місію виконано і я можу спокійно спати, не побоюючись неприємних сюрпризів?

Сер Джеффрі люб'язно нахилився до нього, прикладаючи долоню до вуха. Не почув відповіді й махнув комусь невидимому рукою.

— Шкода, — мовив він. — Пробач, але я сподівався, що ти цього разу виявишся моторнішим.

— Я зробив усе, що міг, — прохрипів слуга. — Це не моя провина, що в неї з'явився захисник.

У повітрі просвистів ціпок, з розмаху опустився на його оголену спину. Він скинувся й заплющив очі. Ну, не так уже й боляче, спробував себе втішити Нолліс. Бувало й гірше. Однак йому це вже починало набридати. Чого він ще від нього хоче, цей схиблений лорд?

Граф осудливо зацокав язиком.

— Ну-ну, Джоне, не треба впиратися. Я знаю, ти людина терпляча, але на двадцятому ціпку, по-моєму, можна й покричати. Розумієш, мені неприємно, коли ти кажеш мені, мовляв, у тому, що сталося нема твоєї провини. Це ж якраз твоя провина, Джоне, й тільки твоя, що ти випустив її. Я не хочу, щоб ти думав, начебто можеш легко відскіпатися. Ти не виконав мого наказу, й тому покараний.

Нолліс зітхнув. Здається, сер Джеффрі все-таки остаточно схибився. Видно, йому щоночі ввижається, що в Беверлі приїздить законна спадкоємиця та віднімає в нього графство. Ич, причепурився, ніби на прийом до короля. Він крекнув, зручніше вмощуючи живіт на твердій лаві. Дідько забирай, дожився — частують ціпками, як вілана за дрібну провину. Він застогнав, стиснув зуби. А боляче, Вельзевулів потрух!

— Годі, — змилостивився лорд, — іди геть!

Він недбало махнув рукою, відсилаючи похмурого плечистого парубка, що виконував роль ката. Той щось шанобливо промукав і швидко віддалився. Сер Джеффрі Персі присів поруч на чисту лаву, гидливо підсмикав гаптоване срібною ниткою чорне шовкове бліо.[57]

— Як же ти схибив, мій люб'язний друже? — замислено запитав він, оглядаючи найманця з погано прихованим презирством. — А я так на тебе сподівався…

— Це дівчисько виявилося хитрішим за всіх відьом Шотландії разом! — пробурчав Нолліс, втираючи кров із розбитого підборіддя.

Вони розмовляли спокійно, ніби нічого й не сталося. А що, звичайна справа — слуга провинився, пан розлютився… Але Джон у глибині душі відчував: щось у ньому завзято опирається такому порядкові. Може, справа в тому, що за ці півроку він звик до волі, до того, що не він, а йому підкоряються. Звик бути сам собі господарем. Найманець похмуро сплюнув кривавою слиною на підлогу, й молодий граф мимоволі поморщився.

— Виходить, ти знову загубив її, — він замислено крутив грубий золотий ланцюг на шиї.

— Не один я, — зауважив Нолліс. — Чорний Дуглас теж облизня спіймав. Приємно було помилуватися його перекошеною пикою. Їй-богу, його добряче обвели круг пальця!

— Замовч! — крикнув граф.

Джон байдуже знизав плечима — мовляв, мені що, можу й помовчати. Сер Джеффрі підхопився й нервово заходив із кутка в куток. Коли він довідався про те, що Вільям Дуглас теж шукає спадкоємицю, то просто розлютився. Наказав побити Джона, а сам метався по стайні, збиваючи все, що траплялося під руку та лаючись на всі заставки. Втім, Нолліс його розумів. Коли до справи береться Дуглас, тут уже не до сміху.

— Диявол, — прошипів граф.

Його пещене обличчя спотворила гримаса ненависті.

— Диявол, як це все змінює. Звідки він довідався про все, цей бісів Дуглас!

Граф замислився. Справи кепські. Його захвалений слуга зіпсував усю справу, випустив із рук дівчисько на самому початку, й тепер воно живе, ще й на волі. Йому навіть подумати було страшно, що станеться, коли сер Вільям Лідденсдейлський захопить законну спадкоємицю Нортумберленда. Мало того, що його графство може виявитися досить урізаним, вибухне ще й страшенний скандал. Якщо їхній рицарственний король довідається про те, як молодший Персі став графом… Це може дуже погано скінчитися. Джеффрі витер піт, який миттєво виступив на чолі. Він спробував заспокоїтися й міркувати логічно.

У нього є незаперечна перевага перед Чорним лицарем Шотландії. Перевага в часі й місці. Еріка, здається, збирається дістатися до двору англійського короля? Який, щоправда, зараз у Франції… М-да. Але графові Персі набагато легше буде перехопити її в ставці його величності, ніж графові Дугласу. Уже краще.

— Це війна, — замислено промовив він, дивлячись у простір.

Війна… Як дивно — щоб запобігти своїй війні, він змушений їхати на чужу. Джеффрі навіть розсмішила ця думка. Непоганий каламбур.

— Я б легко міг повісити тебе, Джоне, але ти мені потрібен живим, — лагідно сказав він. — Даю тобі останній шанс виконати те, що ти повинен. Але цього

1 ... 116 117 118 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любов у спадок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любов у спадок"