Читати книгу - "Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]"

Верховний небесний бог Хорс у давніх слов’ян виступав у різних подобах-аватарах (Дажбог, Стрибог, Сварог, Громовик і т. п.). Одною з таких аватар вважається Ярило (Яро, Юра) — божество життєдайного й грізного літнього Сонця.

З д и ж е н н я — язичницьке свято осіннього рівнодення (третя декада вересня).

Ж и в а — одне із балто-слов’янських аватарних імен Великої Богині. Березовий горб тепер називається Чортовою горою і знаходиться біля села Чесники в Рогатинському районі на Івано-Франківщині. На фундаменті капища Лобаса Пекича тепер церква Св. Миколая (Вознесіння) у Чесниках та старий християнський цвинтар.

Л я л я (іноді — ляляка) — туго оповита вишиваними рушниками «дитяча» подоба богині.

Л і т н і й   С в а р о г (Високий Сварог, Ясна Сварга) — свято ковалів, що наставало на третій день по літньому сонцестоянню. У цей день ковалі розплачувались з жінками і дівчатами за кохання мечами для їхніх чоловіків і наречених.

Н и ж н і й (Малий) Я з и ж с ь к и й   п е р е в а л — тепер Тухольські ворота поряд з м. Сколе у Львівській області.

Сини старших волхвів від присяжних наложниць висвячувались у жерці нарівні з синами від законних дружин.

В у ж (Уж) — річка в Закарпатті.

Рослина гадючник (Filipendula vulgaris) і корінь тирлича (джинджури, Gentiana lutea) — афродизіаки, складові традиційного карпатського любовного зілля.

Хитрець — майстер (давньослов’янське).

Священний знак богині Артеміди (грецьк.).

А р х о н т (грецьк.) — князь.

І г р о в е ц ь — гора (1804 метри) біля теперішньої Старої Гути в Івано-Франківській області. В язичницькі часи на її пласкій вершині спорудили кам’яне капище, де в Яриліву Седмицю (Юрів Тиждень) відбувались ритуальні ігрища, ініціації та посвяти.

В і д в а р   с в.   С і л л а б і я — відвар кадмію [Так в оригіналі; можл. йдеться про камідь. — Прим. верстальника.] липи (Tilia) на козячому молоці. Лисячий жир середньовічні ескулапи використовували при лікуванні загноєних ран і виразок.

П а р і к и — формально вільні візантійські селяни-орендарі, які складали с т а с і ю — громаду родичів як одиницю оподаткування. П а т р и ц і ї —традиційна узагальнююча назва для родових і служилих аристократів, землевласників та чиновників у Візантійській імперії.

О р о ф і л а к (грецьк.) — хранитель кордону. С т а с и с (грецьк.) — стан, статус, місце. М а г е в м а (грецьк.) — чародійство.

М а д і н а т   а л - М а н с у р (Місто халіфа ал-Мансура) — історичне ядро Багдада, цитадель-резиденція на західному узбережжі Тигру, заснована у 762 році. До нашого часу не зберіглась.

Б а б - Х у р а с а н — Хурасанська брама, північно-східний виїзд з Мадінат ал-Мансур.

Х а м д у н а — донька легендарного абасидського халіфа Ґаруна ар-Рашида (правив у 786—809 рр.)

Р а х м а н н и й   В е л и к д е н ь — одне з найбільших та найдавніших язичницьких свят, що сягає своїм корінням доби неоліту. Дата його блукаюча. Рахманний Великдень настає на ранок після ночі першого повного місяця за весняним рівноденням. Таким чином у ІХ столітті він припадав на третю декаду березня або на початок квітня.

Г і р с ь к е   м а с л о — нафта.

Гори Тавру знаходяться на півдні Криму.

Опис ртуті запозичений з автентичних алхімічних джерел VIII століття.

Ш е п к і   в о р о т а — тепер урочище «Пітушки» поблизу села Маняви на Прикарпатті. С у р - г і р к а — тепер Лейбова гора на захід від Горохолиного Лісу. Слово «Сур» у її назві може вказувати на прадавній індоєвропейський культ сонячного бога Сура (Савура, Сур’ї). «Суром» давні слов’яни також називали пиво.

М о л ь ф — закляття, ворожіння.

Т е о д о р о (Феодоро) — християнська держава на півдні середньовічного Криму.

С т р і т е н н я — зимове язичницьке свято (перепадало на один з днів першого тижня лютого).