Читати книгу - "Академія Червоної корони. Навчання, Анна Мінаєва"

— Добре. Зір, а ти?

— Звичайно, — обурився ельф. — Що б ти не задумала, я з тобою. Тим більше, Кова не заслуговує на таке ставлення!

Вдячно посміхнувшись, я зчепила руки в замок та заговорила.

— Цієї ночі нам треба буде проникнути в імперську в'язницю та звільнити вiверну. У мене є артефакт простору. Він перенесе нас у дикі землі. Звідти я відправлю Кову на хребет драконів, а нас додому. Тільки як замаскувати сліди порталів, я не маю ні найменшого уявлення.

— Це я візьму на себе, — кивнув некромант.

— Чому саме цієї ночі? Лорд де Лавінд може запідозрити, — пробурмотів третьокурсник.

Я закусила губу:

— Головне, щоб ми не залишили слідів...

Ріхтан кивнув:

— Тоді нам не можна буде застосовувати магію. Зовсім. І всередину потрібно потрапити не порталом, а самостійно. Інакше спрацюють сигнальні чари.

— Зачекайте! — Зіанар стрепенувся. — Ви зараз серйозно обговорюєте план проникнення до імператорського палацу? Ви знаєте, скільки захисних заклинань на ньому? А скільки патрулів?

— Здогадуємося, — не став сперечатися некромант. — Але вони не чекатимуть такого. А якщо ти злякався, можеш відмовитись, поки не пізно.

— Я не злякався! — обурився він. — І я не відмовляюся від того, що сказав кілька хвилин тому!

— Добре, тоді справа залишилася за малим, — усміхнувся Ріхтан фон Логар. — Врятувати вашу вiверну і не потрапити на гачок до імператора.

— Вибачте, що я втягую вас у це, — прошепотіла я, опускаючи погляд.

— Гей, вище ніс, красуне, — Зір пальцями підчепив моє підборіддя і піднявся вгору. — Все буде добре.

Я усміхнулася йому і перевела погляд на некроманта. Лише на мить, але на його обличчі промайнула якась дивна емоція, яку я ніяк не змогла прочитати.