Читати книгу - "Пригоди бравого вояка Швейка, Ярослав Гашек"

Але телефон дзеленчав, і так настирливо, що Швейкові врешті урвався терпець. Він узяв трубку і заверещав у телефон:

- Алло, хто там? Тут ординарець Швейк з одинадцятої маршової роти.

Швейк упізнав голос надпоручника Лукаша:

- Що ви там усі в біса робите? Де Ванек, покличте зараз Ванека до телефону.

- Насмілюсь доповісти, пане обер-лейтенанте, телефон щойно задзвонив.

- Слухайте, Швейку, в мене нема часу з вами бавитися, телефонні розмови на військовій службі - це не базікання по телефону, коли когось запрошують на обід. Телефонні розмови повинні бути ясні й короткі. У телефонних розмовах не повинно бути того «насмілюсь доповісти, пане обер-лейтенанте». Отже, Швейку, питаю вас, там під рукою Ванек? Хай зараз підійде до телефону.

- Немає його під рукою, насмілюсь доповісти, пане обер-лейтенанте. Тільки-но, може, якоїсь чверть години, з нашої канцелярії викликали його до полкової канцелярії.

- Хай-но прийду, я з вами тоді, Швейку, розквитаюсь. Будете ви говорити коротко чи ні? Тепер слухайте уважно, що я вам скажу, чуєте виразно? Щоб ви потім не викручувалися, ніби в телефоні хрипіло. Негайно, як тільки повісите трубку...

Перерва. Новий дзвінок. Швейк бере трубку, і його засипає град лайок:

- Ви, тварюко, халамиднику, гультяю! Що це ви робите, чому вриваєте розмову?

- Таж ви зволили сказати, щоб я повісив трубку.

- Швейку, за годину я буду вдома. Не порадієте... Отже, зараз зберіться, йдіть до барака, знайдіть там будь-якого командира взводу, може, Фукса, і скажіть йому, хай зараз візьме десять чоловік і йде з ними на склад одержувати консерви. Повторіть, що він має зробити?

- Іти з десятьма людьми на склад одержувати консерви для роти.

- Слава тобі господи, хоч раз обійшлося без глупства. Я тим часом протелефоную Ванекові до полкової канцелярії, щоб теж пішов на склад і прийняв консерви. Якщо він тим часом прийде до барака, хай усе покине й бігом до складу. А тепер повісьте трубку.

Швейк довго шукав не тільки взводного Фукса, але й інших старшин. Вони були в кухні, обгризали м’ясо з кісток і з приємністю поглядали на прив’язаного Балоуна, який, хоч і твердо стояв ногами на землі, бо над ним змилосердилися, все ж таки мав такий вигляд, що на нього цікаво було подивитися. Один з кухарів приніс і застромив йому в зуби кістку з м’ясом, і зв’язаний бородатий велетень Балоун, не маючи можливості маніпулювати руками, обережно пересував кістку в роті, обертаючи її за допомогою зубів і ясен, причому обгризав м’ясо з виглядом лісовика.

- Хто тут з вас взводний Фукс? - запитав Швейк, коли врешті розшукав їх.

Взводний Фукс і бровою не повів, коли побачив, що його питає якийсь рядовий піхотинець.

- Гей! - гукнув Швейк.- Ще довго я буду розпитувати? Де той взводний Фукс?

Взводний Фукс виступив наперед і з почуттям власної гідності почав лаятися на всі заставки. Він, мовляв, не просто взводний, а пан взводний, і не вільно говорити: «Де той взводний?» - а тільки: «Насмілюся доповісти, де тут пан взводний?» В його взводі, коли хтось промине «насмілюсь доповісти», ту ж мить дістає по пиці.

- Не дуже розмахуйтеся,- сказав розважно Швейк.- Зараз же зберіться, йдіть до барака, візьміть там десять людей і бігом з ними на склад. Одержуватимете консерви.

Взводного Фукса це так приголомшило, що він спромігся лише сказати:

- Що таке?

- Ніяких «що таке»,- відповів Швейк.- Я ординарець одинадцятої маршової роти і хвилину тому говорив по телефону з паном обер-лейтенантом Лукашем, і той сказав: «Бігом з десятьма людьми до складу». Якщо, пане взводний Фукс, не підете, я зараз же вернуся до телефону. Пан обер-лейтенант бажає, щоб ішли тільки ви. Та взагалі про це зайве говорити. «Телефонна розмова,- каже пан надпоручник Лукаш,- повинна бути коротка і ясна!» Коли сказали: «Піде взводний Фукс»,- то він повинен іти! Наказ - це вам не телефонне базікання, ніби ми когось запрошуємо на обід. В армії, особливо під час війни, кожне спізнення - це злочин. Якщо взводний Фукс, коли ви його про це повідомите, негайно не піде, то зараз же повідомте мене по телефону. А я вже йому такої заграю, що аж пір’я з нього полетить». Го-го! Ви пана обер-лейтенанта ще не знаєте! - Швейк переможно глянув на старшин, яких його промова справді здивувала і приголомшила.

Взводний Фукс щось невиразно пробурмотів собі під ніс і швидко пішов геть, а Швейк гукнув йому вслід:

- Отже, я можу доповісти панові обер-лейтенантові, що все в порядку?

- Зараз із десятьма солдатами буду біля складу,- відгукнувся від барака взводний Фукс і, не сказавши вже ні слова, віддалився від старшин, які були так само ошелешені, як і взводний Фукс.

- Вже починається,- сказав маленький капрал Блажек.- Будемо пакуватися.

Швейк, повернувшись до канцелярії одинадцятої маршової роти, знову не мав часу запалити люльку, бо задзвонив телефон (котрий уже раз сьогодні), і зі Швейком знову заговорив надпоручник Лукаш:

- Де ви, Швейку, бігаєте? Я дзвоню вже втретє, але ніхто не відповідає.

- Я бігав за вашим дорученням, пане обер-лейтенанте.

- Ну, то пішли?

- Авжеж, пішли. Але не знаю, чи вони вже там. Може, мені ще раз туди збігати?

- Значить, ви знайшли взводного Фукса?

- Знайшов, пане обер-лейтенанте. Він спочатку визвірився на мене: «Що таке?» - і аж коли я йому розтлумачив, що телефонні розмови повинні бути короткі й ясні...

- Швейку, не бавтеся. Ванек ще не повернувся?

- Не повернувся, пане обер-лейтенанте.

- Не горлайте так у телефон. Не знаєте, де б міг бути той проклятий Ванек?

- Не знаю, пане обер-лейтенанте, де б міг бути той проклятий Ванек.

- Був у полковій канцелярії, та кудись пішов. Думаю, він, мабуть, у буфеті. Отже, ви, Швейку, йдіть за ним і скажіть, хай зараз же йде на склад. І ще одне. Цю ж мить розшукайте капрала Блажека й скажіть, щоб негайно відв’язав того Балоуна. І Балоуна пошліть до мене. Повісьте трубку.

Швейк і справді не гаяв часу. Знайшовши капрала Блажека, передав йому наказ надпоручника відв’язати Балоуна. Капрал Блажек забурчав:

- Коли скрутно доводиться, хвости підібгують.