Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1"

70

Голландська колонія на острові Манхетен, згодом перейменована на Нью-Йорк.

71

Мінгер — ввічливе звертання до голландця, на кшталт нашого «пан».

72

З’їзд представників тодішніх семи колоній (т. зв. «Нової Англії»), який став одним із перших кроків до здобуття Америкою незалежності.

73

У грецькій міфології — одна із приток Стіксу.

74

Тут доволі важко визначити точне значення слова, яке вживає Лавкрафт — невідомо, йдеться про місто Ніс, яке фігурує у деяких інших його текстах, чи Ніса як персонажа скандинавської міфології. Деякі перекладачі вважають, що у цьому фрагменті мимодрук спотворив оригінальне слово Нюкс — Nyx, ім’я давньогрецької богині ночі. З огляду на контекст і загальне тяжіння Лавкрафта до античної міфології це припущення виглядає цілком логічним, і саме з огляду на це трактування було здійснено переклад фрагмента.

75

Невеликий підпорядкований абатству монастир.

76

З контексту виглядає на те, що Карфакс — це місто або містечко. Проте не вдалося знайти жодної інформації про місто з такою назвою у США, а єдиний Карфакс, який фактично існує, — це вежа в Оксфорді. Цілком імовірно, що Делапор, переїжджаючи до США, вирішили назвати свій маєток так, щоб він нагадував їм батьківщину.

77

Кібела — давньогрецька богиня фригійського походження, її іпостась Великої Матері богів ототожнюється з Реєю. Насправді, за свідченнями істориків, культ Кібели і Аттіса хоч і був пов’язаний з кривавими жертвопринесеннями биків та самокатуваннями жерців, не особливо вирізнявся з-поміж інших жорстокістю, яку йому приписує Лавкрафт.

78

Гептархія — букв. «семивладдя»; йдеться про період, коли сучасна Англія була поділена на 7 незалежних англосаксонських королівств. Згідно з легендами ці королівства об’єднав король Артур.

79

Французький вельможа часів Столітньої війни, сподвижник Жанни д’Арк. За підозрою у сатанізмі, канібалізмі та низці інших збочень був засуджений до смертної кари.

80

Маркіз де Сад — французький письменник і філософ-естет. Осмислював естетику потворного, надто естетику зумисного завдання болю, через що від його прізвища і було утворено поняття «садизм», тобто насолода від завдання болю.

81

Миш’яковмісний інсектицид зеленого кольору, одна з найсильніших отрут проти шкідників.

82

У середньовічних замках, особливо тих, які були збудовані на вершині гори, нерідко було кілька рівнів підвальних приміщень, іноді з різними входами на кожен із рівнів.

83

Йдеться про раптову смерть президента Воррена Гардінґа 2 серпня 1923 року. Цікаво, що сьогодні Гардінґ вважається найменш популярним президентом США, до того ж помер він одразу після найбільшого корупційного скандалу в історії Штатів, тож годі пояснити подібне ставлення Лавкрафта чимось, окрім особистих сентиментів.

84

Тримальхіон — персонаж римського роману Петронія Арбітра «Сатирикон», багатий лібертин (звільнений раб). У «Сатириконі» описується розпусний і позбавлений смаку бенкет, організований Тримальхіоном.

85

Thornton — композитне слово, утворене від коренів «thorn» — «шип, шпилька» і «ton» — розм. «безліч», яке українською можна передати приблизно як «єхидний», що випливає із саркастичного зауваження слуги.

86

Археологічна містифікація, ще не розкрита у часи Лавкрафта. Череп істоти, яка антропологічно подавалась як перехідна ланка між мавпою і людиною, виявився людським черепом зі щелепою орангутанга. Найімовірніше, Лавкрафт вживає тут це порівняння, впевнений у археологічній достовірності черепа.

87

Жоріс-Карл Гюїсман — французький письменник, критик і декадент, перший президент Ґонкурівської академії. Наприкінці життя створив серію містичних романів, у яких вів мову, зокрема, про сучасний йому сатанізм та звертався до вже згадуваної тут постаті Жіля де Ре.

88

Індепенденти (незалежні) — радикальні пуритани, одна з гілок протестантизму, яка цілковито відкидає будь-яку ієрархію. Не існує жодних регіональних утворень церкви індепендентів, єдиною структурною одиницею є громада (конгрегація), від чого і походить поширена назва церкви.

89

Наприкінці життя сер Артур Конан Дойл написав кілька праць, присвячених спіритизму. Можливо, тут Лавкрафт також іронізує з романів жахів, написаних Конан Дойлом, які критики вважають вкрай низькопробними. Цікаво, що істота, описана у цьому оповіданні, дуже схожа на монстрів одного з оповідань Конан Дойла.

90

Християнська велич Америки.

91

Сенсуалізм — напрям у теорії пізнання, згідно з яким відчуття й сприйняття — основна й головна форма достовірного пізнання. Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття належить також уява.

92

Джон Мільтон — англійський поет і політик, автор поеми про гріхопадіння «Утрачений рай», у якій, серед іншого, він розлого описує пекельну армію Люцифера.

93

«Демонам до снаги зробити так, щоб речі неіснуючі видавалися людям за справжні» (лат.).

94

Луцій Цецилій Фіріман Лактанцій — видатний римський християнський письменник, який писав апологетичні твори на захист християнства.

95

Юлетід, або Йоль — язичницьке германське свято зимового сонцестояння, присвячене очікуванню відродження природи. У цьому оповіданні Лавкрафт зокрема обігрує первісні форми сучасних різдвяних традицій.

96

Габель — гостроверхий декоративний фронтон ґотичних будівель

97

Тут — віялоподібне вікно над дверима.

98

Вигадані Амброзом Бірсом і запозичені Лавкрафтом автор і твір. У подальшому до містифікацій примітки не робляться.

99

Інша назва — «Повне і просте свідчення про відьом і привидів». Один із найвідоміших кодексів, присвячених відьомству. Написаний у 1681 році, що, безумовно, додає згаданому у тексті примірнику містичності.

100

«Про поклоніння демонам» — інквізиторський містичний трактат Ніколя Ремі (Ніколауса Реміґія), якого через особливу жорстокість іноді називали «французьким Торквемадою». Як і попередня праця, «Про поклоніння демонам» уперше вийшла саме у 1595 році.

101

Великий Пес — тут назва зірки Сиріус, найяскравішої зорі однойменного сузір’я.

102

За англосаксонською (германською) традицією, як і в Україні, на Святвечір заведено запалювати свічки на могилах родичів.

103

Стигія, яка неодноразово згадується Лавкрафтом як синонім незапам’ятних часів, є натяком автора на творчість його близького друга, Роберта Говарда, одного із засновників жанру фентезі і автора романів про Конана. Сама ж Стигія, вигадане царство, яке передувало появі Давнього Єгипту, походить ще з творчості Томаса Булфінча, який займався містифікацією