Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

- Есмо... Есмо... Прокинься, дівчинко моя, прокинься, - Енді мене тріпає акуратно за плече, погладжує голову, - це просто сон, тільки сон, Есмо.

Поцілунки покривають моє обличчя ніжно, м'яко, з любов'ю. Мої груди високо здіймаються, серце відбиває чечітку. Я пронизана страхом. Погладжую великий живіт, вирівнюю дихання, поглинаю заспокійливу енергію Енді. Це був сон, лише сон.

Я стояла над попелом із витягнутими руками. Моя сила сочилася з кінчиків пальців, вогнем покривалися зап'ястя. Я відроджувала з попелу людину. Мені було боляче настільки, що я впала на коліна, продовжуючи витягати руки над вихором із останків. Енді та Діен підтримували мене з двох боків, підживлюючи своєю силою. Я відчувала, як забираю їхню енергію, роблю слабким кожного. Ми стояли там утрьох, ледве дихаючи, а попіл збирався у людину.

Я не зрозуміла, що конкретно сталося, але в один момент моє горло стиснула жіноча рука. Я перестала дихати. У напівтемряві блиснуло пишне золотисте волосся, повіяло лавандою. Блакитні очі подивилися на мене в упор, обдаючи холодом, а губи прошипіли злісно: «Вони мої… Не смій торкатися…».

- Це просто сон, Есмо. Все добре, ти в безпеці. Спи, кохання моє, - Енді погладжує мене по голові, обіймає, теплими долонями стискає руки.

Я не впевнена, що тепер зможу заснути. Дитина неспокійно заворушилася, відгукуючись на мій стан. Я погладжую живіт, заспокоюючи його та себе.

- Енді, - боюся спитати, але я повинна, - якщо вихованцем Естеліти був не кролик, то хто?

Він зам'явся, відповідати не поспішає, але я вловила картину, що промайнула в його голові.

- Хамелеон, Есмо, - все-таки він це озвучив.

- Це не сон, Енді. Це видіння. Я бачила майбутнє. Очевидно, це нова сила нашої дитини.

Ця історія прийшла до логічного завершення, дякую, що дочитали!

Вже завтра вийде перший розділ нової книги із серії - "Магія призначення", в якій описано історію одного з Нотрилів.
Більше про мою творчість в Інстаграмі та на Телеграм-каналі:

mila1mores

Кінець