Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Так само, як і Саєб, Дан весь час проводив на чужоземному кораблі, захоплений новими можливостями техніки. О, зовсім забула. Тепер із нами не було Кріді. Він залишився на Сході, де його здібності були потрібні для зачищення території від місцевих монстрів. Кріді зворушливо попрощався зі мною, ткнувшись у мене носом і передавши потік феєричних образів битв, у яких ми із Зердом незмінно виходили переможцями.

"Дай-но Єдиний, щоб усе так і було", - зітхнула я, із сумом згадавши волохатого товариша, який виручав нас у скрутних ситуаціях.

Конфідус повністю відновився фізично, та епізод із нападом невидимої істоти вплинув на його умонастрій. Тепер він збирався вирушити на пошуки міфічного сувою, який називали сувоєм Теїра, і який був свого роду чашею Грааля для еридіан. Конфідус розповів, що, поки він був під гнітом істоти, яка впливала на його розум, у нього було бачення місця, де знаходиться цей предмет. Від того, щоб вирушити на пошуки негайно, його утримувала відсутність будь-яких вказівок, де конкретно або хоча б на якому континенті може знаходитися це місце. Тому йому було байдуже куди йти, а раз байдуже, то він поки що залишався з нами.

* * * * *

- Пані та панове! Баронеса Норісса Нордвінд! - сповістив слуга, відчинивши двері бальної зали.

Сер Тангрет дав знак музикантам, і вони гримнули туш.

У дверях з'явилася... Ні, це не була дівчина зі спокійно-приреченим виразом обличчя, яку я вперше побачила в будинку барона, її батька.

До зали увійшла справжня королева. Перлинно-сіра сукня і такого ж кольору діадема підкреслювали її сувору красу. Гордовита постава, прямий ніс і сірі очі робили її першою красунею на цьому балу. Єдиною яскравою деталлю в образі Норісси був птах, що сидів у неї на плечі.

Стоячи в компанії Саєба і симпатичного молодого матійця, який прибув із Даном, я крадькома поглядала на протилежний кінець зали, не до речі відповідаючи на люб'язні репліки своїх супутників. Там Зерд і Дан обговорювали деталі майбутнього зачищення підземелля. Коли прозвучало ім'я Норісси, Дан повернувся до дверей. І так і залишився стояти, на всі очі дивлячись на дівчину і неввічливо відвернувшись від співрозмовника.

Одному Єдиному відомо, яких труднощів мені вартувало зробити так, щоб Дан і Норісса не зустрілися до балу. Мені довелося звернутися по допомогу до Зерда - він був єдиним, хто знав мою непросту ситуацію і кого я могла посвятити у свій план.

Протягом двох днів підготовки до балу, він забирав Норіссу в компанії Рігда та Ірбіни до найближчого гаю під приводом того, що новообрана Вартова повинна навчитися володіти зброєю. До самої темряви вони опановували прийоми бою. І ось тепер я могла насолоджуватися створеним ефектом, як режисер, що довго виношував ідею фільму, який у підсумку став світовим шедевром.

Не дивлячись на Зерда, Дан кинув коротку фразу і повільним кроком попрямував до Норісси, яка стояла на гордій самоті, спокійно оглядаючи присутніх. Я мимоволі захопилася мужністю цієї дівчини. З таким же спокоєм вона дивилася в обличчя неминучої смерті, стоячи віч-на-віч із Владикою.

Дан підійшов і представився за всією формою:

- Вартовий Дан до ваших послуг, леді! Дозвольте супроводжувати вас.

Норісса прихильно сперлася на запропоновану руку. Взагалі-то, в житті вона не була такою нечіпахою, та я проінструктувала її, як треба поводитися з Вартовим Даном. Дівчина, звісно, не підозрювала про мій "підступний" задум.

Мене виправдовувало тільки те, що з першого погляду на Норіссу я зрозуміла - вона буде ідеальною парою для Дана. У Норіссі було щось, якась відчайдушна відвага, що невловимо споріднювало її з трагічно загиблою коханою Дана, хоча зовні вони були зовсім різні.

Крім того, що вони з Даном чудово виглядають разом, Норісса шляхетна і розумна. І хто, як не місцева родовита дівчина, може стати найкращою господинею замку в Міжгір'ї.

"І народити Дану купу дітей", - подумки хіхікнула я.

Весь вечір Дан провів біля Норісси, немов забувши про моє існування. Здається, мій план спрацював.

Пославшись на втому, я залишила бал, спираючись на руку Зерда, до початку грандіозної пиятики, якою зазвичай закінчувалися бали у середньовічному світі. Щойно ми вийшли в коридор, де нас ніхто не бачив, я дала волю емоціям.

- Зерд! Я вільна!

Я кинулася йому на шию.

- Ти бачив? Дан не відходить від Норісси. У мене все вийшло! Я така щаслива!

Від захвату я щось іще лепетала доти, доки Зерд не закрив мені рота поцілунком, тим самим присікаючи всі мої подальші спроби що-небудь сказати. Наші погляди зустрілися, і на мить я потонула в його бездонних очах.

Коли він нарешті відпустив мене, я відступила на крок.

Ну ні, досить з мене чоловічого егоїзму.

- Тільки спробуй оголосити всім, що я твоя жінка! - розсерджено прошипіла я, знову беручи Зерда під руку.

Він, за своєю звичкою, тільки всміхнувся.

Дорогі читачі, щиро дякую, що приділили час моїй історії! Переходьте на мою сторінку. Ставте лайк і обов'язково напишіть відгук. Мені буде приємно.

Продовження пригод моїх героїв читайте у книжці "Вартові підземелля".

Кінець