Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— І так, і ні…

— Поясніть нарешті!

— Звісно. Ваше припущення має сенс. Саме воно і було одним із перших варіантів, запропонованих аналітичним відділом. Вибрати якусь периферійну систему, що має обмежені контакти з рештою світу, і або оголосити її саму Еннемі, або про її захоплення прибульцями. Другий варіант був цікавіший з погляду швидкості зростання громадянської самосвідомості, але мав і мінуси. По-перше, — це навряд чи сильно могло зачепити людей, які мешкають на іншому кінці імперії. Адже у обивателів головний принцип: «моя хата з краю». Та й взагалі, праведне обурення обернено пропорційне віддаленості від місця бойових дій. По-друге, — оскільки імперії необхідне перманентне протистояння, то млява війна на околицях, замість згуртування, додала б козирів сепаратистам. Відразу посипалися б звинувачення, мовляв, якщо Імператор не може звільнити одну провінцію, то як він захистить решту? Отже, треба брати все у свої руки і відокремлюватися.

— Логічно… — насупився Вест. — І ворогом всього людства були призначені такі ж громадяни Імперії, яким не пощастило народити на периферії.

— Саме так і планувалося, — кивнув метр Нік-кіта. — Але Провидіння в останній момент сказало своє вагоме і вирішальне слово.

Вест зацікавлено підняв голову, але замість обличчя голови СВВІБ побачив перед собою склянку.

— Я помітила, що ти хочеш пити… Тут сік авайї, — Антоніна з легким поклоном подала напій.

— Дякую… — Вест жадібно відпив. — Дуже до речі. Перепрошую, метре. Продовжуйте... Ви сказали: Провидіння?

— Інакше й не поясниш, — знизав плечима той. — Коли на розширеному засіданні СВВІБ вже було винесено питання про еннемі, а аналітики надали сім можливих кандидатур, надійшла несподівана інформація з архівного відділу Космофлоту. Виявилося, що за кілька років до початку Смутного часу було відправлено останню партію переселенців до однієї з віддалених Галактик. Природно, за більш як сто років хаосу про неї всі благополучно забули, а ось тепер якраз настав термін їхнього прибуття до пункту призначення.

— Маячня… — скривився Климук. — У них зв'язку не було? Та й де та Галактика, до якої треба летіти сто років?

— Ні, мій принце. Зовсім не маячня. Зв'язку у них справді не було. Я не астрофізик, до ладу пояснити не зможу, щось пов'язане з магнітними зірками. Але якщо це важливо — зараз запитаємо розгорнутий коментар фахівця.

— Пізніше…

— Як забажаєте, мій принце, - зобразив уклін метр Нік-кита. — А щодо відстані, то при теперішньому розвитку космічних перельотів, не забувайте, що ту експедицію відправили ще на старожитніх зорельотах, — це не так уже й далеко. Від столиці Ирії до Белони можна дістатися максимум за три місяці, залежно від класу судна.

— Тобто роль еннемі у СВІБ відвели цим переселенцям?

— Витончений хід, чи не так? За час перельоту змінилося три покоління. Так що вони де факто вже як би і не громадяни Ирія, тобто чужі — еннемі. А нащадкам переселенців було доведено версію про жахливу трагедію, в результаті якої вони єдині і останні нащадки землян, що вижили у Всесвіті, після нападу людиноненависницької Імперії.