Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— …що не даремно навчання в школі нічних вовків таке таємне, а вироби деяких магів, які там навчалися, і навіть учнів цих магів, які начебто не вчилися, не можуть повторити інші маги, — заворожено сказав Межен. — І школу вони вивезли насамперед.

— Так, — сказала Ларама. — Або забрали артефакти, що складно. Та й неможливо такі речі приховати, вони надто сильні. За тим, що викликає птаха, досі полюють океаном. У ньому дуже багато незвичайної магії. У купу амулетів, які десь можна приховати, я не вірю. Безглуздо, вони будуть надто слабкими. А якщо їх поєднати для сили, знову тільки сліпий не помітить. Ну, чи ідіот, який вважає, що у палаці є приміщення, в яких можна такі речі сховати.

— Або забрали магів вогню, які спокійно існують, — сказав Ромул. — Жива сила і сила, укладена в річ, це різне, так?

— Так, — підтвердила Ларама. — Жива сила — частина світу. Сила, укладена в річ, теж його частина, але частина відрізана. Поки таким артефактом не користуєшся, він нічим не кращий за камінь. А користуватися часто той, у кому немає такої самої стихії, не зможе. Тому й пташку закликають щорічно. Хоча тепер мені здається, що на поклик Малена вона б прилітала без артефакту і щодня, якби було таке його бажання.

— Справи, — сказав Межен.

— Гаразд. — Ромул рішуче випростався. — Про це ми ще подумаємо та поговоримо. Мене інше хвилює. Чому ці дурні, — він похмуро глянув на бранця, який нічого не розумів, — вирішили вимагати у мене велику печатку? Я думав, хочуть якісь документи наштампувати, але у світлі цих відомостей щось засумнівався.

— Вони думають, що велика печатка — ключ від палацу. Річ, яка дозволить потрапити у різні схованки та знайти артефакти. Адже це теж артефакт. Та ще й з тих, які можна або передати добровільно, або отримати разом із вінцем імператорів, — стомлено сказала Ларама. — Мабуть, розраховували, що ти, впевнений, що їм потрібні документи, вирішиш врятувати дівчину і відібрати печатку, перекривши всі дороги та порти. Печатка залишалася б у палаці, ти чекав би, поки або з'являються документи, або люди, які намагаються її вивезти. А вони б шукали артефакти, не забуваючи носити печатку по кімнатах, множити обманки і всіляко знущатися з не дуже вмілих палацових магів. У тебе навіть Гер'єн не знайшов би її, незважаючи на те, що виявився здатний заряджати щити. А про мене вони не знають.

Ромул хмикнув, подивився на бранця і спитав:

— Хтось зможе зрозуміти, що з ним сталося?

— Зрозуміють, — відповіла Ларама. — І зрозуміють, що його пам'ять бачили. Щоправда, з огляду на те, що викрадення дівчини було особистою ініціативою когось із його старших, і про це вони нікому не звітували… можна відпустити в ліс і нехай ті, хто з'явиться з'ясовувати, що тут сталося, його знайдуть і ламають голову над тим, хто і для чого його читав. Припущень у них багато, впевнена. Навіть одне одного можуть запідозрити.

— Якщо його вовки не зжеруть, — пробурмотів Межен.

— Тоді треба розбудити найманців, змусити їх поклястись і відправити на всі чотири сторони з умовою, що довезуть цього ідіота до якогось села, бажано не на цьому острові, — запропонував Межен. — Кумедно вийде. Головне його замаскувати, і щоб найманці, коли відпускатимуть, нікому на очі не потрапили.

— Так, кумедно, — погодився Ромул, і доля бранця була вирішена, як і найманців.

Із Раддою виявилося складніше. Надію на те, що після повернення дівчина і чоловіки, що її супроводжують, нікому не трапляться на очі вже в стінах палацу, Ларама вважала дурною. А те, що коли імператори привозять до палаців врятованих красунь, мешканці цих палаців радіють — лише казки. Насправді ж постараються знищити репутацію дівчини, і тоді або доведеться брати її в офіційні фаворитки, щоб був хоч якийсь захист, або одружитися, щоб її постаралися якнайшвидше отруїти. Втім, і фаворитку отруїти можуть, вплив все-таки, хоч і не дуже великий.

Відправляти її блукати палацом на самоті теж не можна було. Та й з Меженом небажано, той самий удар по репутації вийде.

— Проведемо по потайних ходах, — вирішив Ромул, похмуро блиснувши очима. Рада чомусь йому була дорожчою за цю таємницю.

Втім, з Радди теж можна було взяти клятву, та й не заперечувала вона проти цього. І навіть не стала питати, куди поділися її викрадачі. Дуже розумна дівчина виявилася, не бажаючи дізнаватися про таємниці, здатні принести неприємності.

А Ромул довів її до кімнати, поцілував на прощання долоню і закрив таємний хід. Йому треба було ще полювати на приятелів викрадача, а потім їх сховати. Не довіриш цю справу нікому, крім Межена та Ларами. А Ларама перетягувати вагу не вміє.

Як потім виявилося, полювання було нецікаве і, загалом, безглузде. Гидкі викрадачі дівчат, які бажали заволодіти великою печаткою, спали, як невинні немовлята. Один ще й в обіймах гарненької дівчини, судячи з сукні, що валялося біля ліжка, — служниці.

Дівчину Ларама приспала так, щоб не прокинулася не вчасно. І сподівалася, що в неї вистачить розуму не здіймати галасу і не балакати про загадково зниклого коханця. А її кавалера, теж міцніше приспаного, Межен і Ромул потягли до підвалу, у ту його частину, де колись була в'язниця і існували різні таємні кімнати.

Думки Ларама цього разу зчитувала неквапливо, не дозволяючи людям прокинутися, намагаючись не пропустити нічого цікавого, але, на жаль, нічого важливого так і не вдалося дізнатися. Боягузливий охоронець викраденої діви виявився найцікавішим і найхитрішим. Інші просто уявляли себе радниками нового імператора і робили те, що скажуть. При цьому вони навіть не знали, хто їм накази роздає. Просто отримували листи, а разом із ними дуже цікаві амулети та безліч обіцянок. Один навіть багату наречену придбав, підпоєну приворотним зіллям.

— Схоже, балакучі кур'єри, яких підслухав перший, знали більше, ніж ці радники, — зневажливо сказав Межен.

— Треба подивитись на дівчину із зіллям, — задумливо промовила Ларама. — Тоді можна буде вирахувати когось із магів. Якщо воно подіяло, магія там застосовувалася, і знаючи це того, хто застосовував, можна знайти.