Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Відродження-3, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відродження-3" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 79
Перейти на сторінку:

Від кисневого голодування почало каламутитись у голові, а перед очима попливли різнокольорові кола, як у дитячому калейдоскопі. І коли я вже трохи запанікував, катування припинилося. Човен вирвався за межі атмосфери, і пілот трохи зменшив тягу.

Хвилину чи дві я приходив до тями. Навіть не уявляв, яке це задоволення дихати на повні груди. Напевно, це може зрозуміти лише потопельник, якого в останній момент вихопили із води. Потім спробував поворухнутися.

Деяка надмірна вага все ще відчувалася, але це вже була не паралізуючий тягар, а лише невелика незручність. Зір теж нормалізувався, і я нарешті зміг подивитися в ілюмінатор.

Ні Землі, ні Місяця, ні Сонця у поле зору не потрапило. А лише темне полотно Всесвіту, густо усіяне міріадами зірок. І якщо з поверхні планети нічне небо здається романтичним, яке викликає захоплення, то звідси безмежність Космосу здавалася зловісною. Як чорні глибини виру. Цей простір був для людини чужим. Він не чекав нас і не хотів прийняти. Навпаки, всім виглядом демонстрував, що людям не слід сюди потикатися — до цілі дістануться далеко не всі.

Такі ж почуття, швидше за все, мучили й перших мореплавців, що втрачали з виду рідний берег, але продовжували пливти далі. Без карт, без компаса, сподіваючись лише на удачу і що океан все ж таки не нескінченний і, раніше чи пізніше, вони досягнуть суші.

Відчуття маленької комашки, що необережно висунулася з-під листочка, було таким сильним, що я прикусив губу, намагаючись болем повернути самовладання.

Якого біса? Досить мене залякувати! Ніяка я не комашка! Я людина! І в інвентарі у мене така міць, що пів планети може на щебінь перетворити!

Ну, це я, припустимо, загнув. Максимум — величезний кратер вийде. Але, допомогло.

Я струснувся, припав до ілюмінатора і почав дивитися на кораблі Хантерів. Ка-Гор пообіцяв мені їх показати. І причин не виконати обіцянку він не має. Навряд чи він щось запідозрив.  

Чекати довелося недовго. Ка-Гор плавно поклав човник на бік, так що ілюмінатор змістився вгору, ставши стелею, і всю його ширину зайняла космічна армада інопланетян. Точніше, у панорамі помістилося лише півтора-два десятки зорельотів, з цієї відстані найбільше нагадуючи натюрморт із ялинкових прикрас: кулі, «бурульки», циліндри, що витяглися в ланцюжок. Все це намисто матово відсвічувало в променях Сонця і здавалося зовсім іграшковим і безпечним. Навіть не вірилося, що ці «вироби», навіть не сходячи з орбіти, змогли, практично, знищити Землю. Вбивши при цьому понад п’ять мільярдів людей.  

Згадка про загиблих викликала такий прилив злості, що я повністю повернув самовладання. Досить розповзатися амебою, я тут не для цього. І всього кілька кроків відокремлює мене від того моменту, коли ненависні вороги зрозуміють, що даремно вони сюди прилетіли, вважаючи землян нижчою расою. 

Зорельоти наближалися з кожною хвилиною, виростаючи буквально на очах. Ка-Гор, бажаючи справити враження, заклав віраж і зайшов у кінець ланцюжка, щоб пролетіти вздовж усієї армади, демонструючи мені міць своїх родичів. Дякую… Саме це мені й потрібне. Залишилося якось збагнути, де бойові кораблі, а де інкубатори?

Я не інженер-конструктор, але логічно припустити, що ті з них, які найбільше схожі на витягнуті бочки, і оснащені мінімумом різних пристосувань, що нагадують гарматні стволи, і будуть баржами-інкубаторами. Можливо, помиляюся, але тут така справа, що ні в чому не можна бути впевненим, доки не перевіриш.

Визначити відстань на око у Космосі, не маючи орієнтирів, практично неможливо. Але, зважаючи на те, що корпуси зорельотів уже не поміщалися в ілюмінатор, а я міг розглядати на них окремі деталі, навряд чи воно перевищувало півкілометра. А мені ближче і не треба.

«Стрибок» на пояс. Ще раз звіряюся з інструкцією. Вибираю ціль… Власне, що її обирати? Он вона — пропливає за ілюмінатором.

Нудота. Свист. Калейдоскоп.

Поштовх у підошви, відчуття польоту та плавний рух вгору.  

Розплющую очі…

1 ... 11 12 13 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-3, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відродження-3, Кулик Степан"