Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Айгюль швидкими і дещо, різкими кроками зайшла в свою кімнату. Двері відкрилися і дівчина здивовано підняла голову, крім неї тут був хлопець, по вигляду років 20,в охайному, зеленому кафтані, а волосся обережно зрізано по плечі, навіть трохи коротше. Він був повернутий до неї спиною.
—Хто ти? - сказала не голосно, не відриваючи погляду від спини чоловіка.
— Невже моя люба молодша сестричка не впізнала свого брата? - в голосі чувся легкий сарказм, злегка посміхнувся і повернувся до неї.
–Аслан? -зіжмурила очі вона і уважно придивилась до його блідуватого обличчя.
Вони обнялися.
–Радий знову бачити тебе тут.
Дівчина посміхнулася і подивилася на нього.
— Цього року будуть нові призначення до санджаків, от і я приїхав за наказом, ех, відчуваю не світить мені Маніса.
—А може пощастить, не думаю, що інші можуть бути краще за тебе. Будеш вино? -обережно первела тему.
Він кивнув, тому дівчина взявши дві склянки, налила йому й собі. А після передала одну до його досить сильних рук.
–Як ти тут? — ковтнувши вина сказав.
— Та я сама недавно приїхала, два роки жила в Едірні, але там було так нудно, що я вирішила подорожувати, бачила купу міст.
–Хм, а чого ж до нас не приїхала?
—Пф, я ж там уже купу раз була - відповіла усміхнувшись.
—Чув батько тобі чоловіка знайшов... А казав, що воля бабусі виповнитися - він примружив очі —Хоча, про що я, це султан Мехмед Хан.
–Яка воля?
Вона відставила склянку і почала уважно слухати.
—Перед смертю бабуся встигла написати про те, щоб ти поїхала в Едірне, а коли повернешся стала дружиною Влада, того румунського спадкоємця, весь Стамбул про це знає, навіть я, будучи в Манісі, дізнався. А ти навіть не знаєш.
–Я... Не очікувано.
–Влад був моїм кращим другом тут. Добре, мені вже час йти, переодягайся і виходь до нас на вечерю в садок.
—Добре, брат-Він вийшов, а вона присіла на тахту, промінчики сонця падали на її обличчя через ґрати на вікнах. Дівчина задумалася, десь голосок усередині неї шепотів: "Вийдеш заміж за Влада, він такий добрий наречений, ще й спадкоємець престолу" дівчина зітхнула.
—Яка дурість, ці їхні шлюби, зовсім нічого хорошого в них немає. -буркнула вона. —Як важко з цими чоловіками.
Султана підійшла до шафи і дістала від туди пишну європейську сукню малинового кольору зі шкіряним корсетом, половина грудей була видна і її вона одягала лише в урочисті моменти. Його їй подарувала Хюррем ще за життя, за кілька днів до своєї смерті.
—Ех, бабусю, ось і що мені робити те? Уфф, якби не твоя остання воля, я б зі спокійною душею вийшла заміж за обранця батька.
Тим часом в саду.
Радо стояв поруч із султаном, Влад зневажливо дивився на них, від однієї думки, що його брат буває в покоях цього старого чоловіка, йому стало гидко.
— Володарю - перед ними стояла Хош'яр і двоє милих дітлахів.
— Хош'яр, сідай -указав рукою на подушку поряд, вона сіла недалеко від Мехмеда.
—Влад! -До нього підійшла дівчинка 5 років і мило глянула на нього.
—Так, дитинко - він провів рукою по її головці і посміхнувся
—Я хочу покататися на коні, покатаєш мене? - Вона мило надула губки, і благаючим видом заглянула в його очі.
—Звичайно - він вклонився і пішов у стайню з нею. Туди зайшла і Айгюль.
—Фахріє, - вона підійшла до сестри і обпекла Влада не довірливим поглядом.
–Айгюль, а Влад сказав що я сьогодні на конячці покатаюся!
—Звичайно, моя мила сестричка.
—Яких коників ви любите, султано?- Він підійшов ближче до них.
— Білих, з гарною гривою.
Він пішов вибрати коня. Айгюль нахилилася до її вуха
—А хтось по-моєму закохався - вона посміхнулася, Фахріє зніяковіло закотила очі і посміхнулася, а її щічки почервоніли.
Айгюль взяла її за ручку і повела до конячки.
—Така гарна - маленька султана погладила її по гриву. Влад посадив дівчинку на коняку і вів її за вуздечку. Айгюль поглядала на нього, а він зрідка на неї і вона відводила очі. Вони йшли садом, дорогою Влад побачив Штефана і махнув головою щоб він потім прийшов, той кивнув її у відповідь.
До Айгюля різко підійшов стражник, вона повернула голову до нього і чоловік схилив голову в поклоні.
—Султано, -його обличчя було зблідлим і вони відійшли в бік.
—Слухаю, щось трапилося?
—Як ви і наказали я стежив за вашим батьком, так ось, король написав один указ - він показав їй папірець і вона здригнулася мало не кинувши її на підлогу.
— Що це... Аслана, я сьогодні страчують? Це ж фетва на його страту! - Вона прикрила рота рукою.
—Султано, говоріть тихіше ще почує хтось.
— Я маю попередити брата, - вона віддала йому папір і побігла в покої Аслана, він цілувався з дівчиною.
—Вийди, хатун, негайно! — крикнула Айгюль й шехзаде в не розумінні дивився на сестру. Дівчина вийшла з кімнати.
–Аслане, тобі терміново треба втекти!
–Чому? Що трапилося? - недовірливо відказав він.
— Володар... Володар отримав фетву на твою страту, я не знаю, що ти наробив, але терміново, збирайся, тобі треба поїхати, знаєш кому можна довіритися?
–Мене тепер стратить хочуть... Повідом Владу, настав час діяти.
— Не зрозуміла... - вона здивовано поглянула на брата.
—Іди і скажи йому що я покину Стамбул прямо зараз, негайно!
— Я... Добре - вона подивилася на всі боки, чи нема бува тут чиїхось великих ушей і бистрим кроком побігла куди вказав Аслан.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.