Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз 📚 - Українською

Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Називай мене Хаскі" автора Ельма Кіраз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 70
Перейти на сторінку:

— Думаю скоро це буде ще більш грандіозне видовище. 

— Захаре, тобі не шкода тих хлопців? На них же живого місця не лишається.

— Хіба це мої проблеми? Вони приходять сюди по гроші. Це їхнє право, їхній вибір.

— Захаре Вікторовичу, — поряд, наче нізвідки зʼявився Євген.

— Що таке? — я трохи роздратовано буркнув.

— Прийшов Ігор. Ви викликали його

— Точно…— я дивився прямо перед собою.

— Ігор? Хто це? — здивувався Сергій.

— Мій ще один помічник, — я натягнув посмішку, — Євген вже сам не може впоратись з напливом завдань. Вибач, мушу йти, — я швидко поплескав Сергія по плечі і швидким кроком пішов всередину.

— Добрий день, — привітався чоловік, сидячи на диванчику в кутку зали.

— Привіт. Давно не бачились. Як життя? — я сів теж, розкинувши руки по спинці диванчика.

— Все добре. Чекаємо з дружиною в…тебе на вечерю.

— Я памʼятаю, — я підморгнув йому, — скоро прийду, не турбуйся.

— То ж…ви викликали мене?

— Так. Мені потрібні твої шпигунські вміння. Знайди собі ще когось. І ви будете слідкувати за цими людьми, — я витяг телефон і показав йому фото Терези та Остапа.

— Це щось секретне?

— Майже. Але про це справді не повинен знати ніхто.

— А…коли починати? — Ігор говорив дуже невпевнено і це мене бісило. Вже починав шкодувати, що взагалі взяв його до себе.

— Я скажу, коли. Ти повен слідкувати за ними, особливо, коли вони опиняються разом. І все фотографувати. Це дуже важливо, якщо у тебе все вийде, то я непогано заплачу тобі.

— Можеш на мене покластися, — врешті Ігор рішуче кивнув та я відпустив його. І не встиг я відкинутись на спинку свого крісла, як задзвонив телефон. І це була Діана.

— Що таке? — знервовано запитав сестру.

— Ти вдома? — вона відповіла спокійно.

— Ні. Чого тобі треба?

— Я дещо загубила. Ну, думаю, забула у тебе вдома…

— Не збираюсь нічого шукати, — я різко встав і підійшов до бару, щоб налити собі чогось міцного.

— Я і не прошу тебе про це. Бо це було б безрезультатно. Просто будь вдома, щоб я приїхала і ти впустив мене.

— Скільки ти ще будеш стирчати у моєму будинку!? — різко запитав я.

— Не хвилюйся. Я вже знайшла собі квартиру і скоро переїду. Тому й хочу знайти свою річ.

— Нарешті, — тихо буркнув, щоб вона не почула, — сьогодні ввечері буду. Я подзвоню тобі, — я вимкнув дзвінок і відкинув телефон на стіл, не відриваючи від нього погляду. 
Діана. Моя сестра. Як же вона дістала мене. Кожен раз, коли спілкуюсь з нею, мене аж вивертає. І кожного разу наше спілкування стає все гіршим і гіршим. Мені самому вже це набридло, але нічого не можу з собою вдіяти. Її очі, погляд, рухи і те, як вона говорить…все піднімає в мені неймовірну огиду. І я навіть не хочу цього приховувати. Та й вона наче вже давно змирилась з тим, що у нас більше ніколи не буде теплих стосунків. Хай би як вона не хотіла і не намагалась. Я вирішив вийти в зал, щоб трохи розвіятись та розгрузити голову. За кожним столом сиділо по декілька людей, які намагались виграти в рулетку чи покер. І звісно ж, це майже нікому не вдавалося, бо мої бармени були так сильно натреновані, що неймовірно швидко виконували всі замовлення. Тому в наших гостей не було часу на тверезі думки, вони просто навіть не мали часу на них. Тому й постійно програвали свої гроші, а я від цього лиш посміхався. Я пройшовся поглядом по залу і мою увагу зачепила неймовірна брюнетка, що сиділа за одним зі столів. Її тонка сукня дуже сильно облягала по великих грудях і я аж важко ковтнув від того, уявляючи, як же це гарно, коли б вона була без сукні. Підійшовши до бару, я замовив найкращий коктейль і взявши його в руку, впевненим кроком пішов до неї.

— Вітаю, — я посміхнувся і сів поряд з нею, — це вам просили передати. Смачного.

— Справді? — вона надула губи і я відчув імпульс, що пройшовся тілом, — він кого ж це?

— Просили не говорити. Не хвилюйтесь, це за рахунок закладу.

— Ну тоді добре, — вона хитро примружилась і взявши келих з коктейлем, зробила декілька ковтків.

— Щось не так? — спитав я, коли побачив на її обличчі розчарування.

— Надто солодкий. Я не люблю такі.

— А що ж ви тоді любите? — я загравав із нею, але бачив, що жінці це подобається.

— Я люблю, — вона нахилилась до мене ближче, щоб сказати тихіше, — коли чоловік знизу.

— М-м-м, — я зробив бровами хвильку, — у вас дуже…приємні бажання.

— А у вас…є таке в меню? — брюнетка зачаровуюче посміхнулась і поклала свою руку на мою.

— Для вас що завгодно, — я взяв її пальці у свої та залишив легенький поцілунок на долоні. 
Жінка знову заворожуюче посміхнулась і я зрозумів, що додому сьогодні, мабуть, точно не відправлюся.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 11 12 13 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"