Читати книгу - "Шанс на нове життя , Іванна Турецька"

– Я зараз не маю на це часу, мені пора конспекти вивчати, і робити те що додому задали, а ти мені якраз із своєю скрипкою мішав цим займатися.. Вибач можливо іншим разом, а зараз мені пора, до речі я твоя сусідка із низу.. Бувай!

– Бувай, ще побачимось?

"І вона пішла не провмовивши більше ні слова, одразу видно що з характером, мені якраз такі подобаються.. Потрібно буде запросити її в кіно, можливо із часом ми почнемо із нею зустрітися.. Я знайду привід щоб запросити її кудись, і де ж мені тепер проводити свої репетиції, здається у мене з'явилася одна ідея, після роботи я міг би ввечері на годинку йти біля підземного переходу і грати і одразу ще б мав і невеликий підробіток, чудова ідея, адже і щоб зустрічатися із дівчиною, потрібно мати певні кошти на витрати в кафе чи на квитки у кіно, потрібно буде ще щось і підскладати із зарплати, на чомусь зекономлю, не велика проблеми, у мене все вийде, я навіть не запитав як її звати, промах! Потрібно на наступний раз це виправити". Думав собі Олексій.

Вранці першим ділом він подзвонив в її двері, дізнавшись, від сусідки баби Віри, про те, що саме за дівчина живе знизу.. Тепер він вже знав що він звати Марія. Підійшовши до дверей і подзвонивши в двері він зрозумів що дверний звінок не працює, і вирішив постукати, була вже восьма година, і мабуть Марія якраз збиралася йти в інститут..  

– Привіт! Що ти тут робиш? – Запитала здивованим тоном Марія.

– Привіт! Я хотів вибачитися за вчорашнє, я і справді поводив себе не обдуманно, коли грав на скрипці так пізно! Вибач!

– Я тобі пробачаю! А тепер вибач, мені потрібно йти! 

– Зачекай! Можливо сходимо кудись ввечері?

– Вибач та мені ніколи!

І вона пішла в квартиру, взявши сумочку, потім вийшла, зачинила двері і пішла спускаючись по сходах п'ятого поверху.. А Олексій дивився їй у слід і не знав як завоювати таку дівчину як вона.. 

В супермаркеті він працював вже пів року, і наскладав достатньо грошей аби поїхати в область і зняти там квартиру, нарешті знайшовши собі роботу по спеціальності.. В великому місті завжди було більше можливостей, і він це добре розумів. Щось він і підзбирав, підробляючи вуличним музикантом. Економив також як слід..

"Потрібно подзвонити до мами, і повідомити їй що я їду в Тернопіль. Марія мені відмовила як і решта дівчат, нічого я вірю в те, що я знайду ще ту яка мене по справжньому покохає, як і я її. Добре що в мене є диплом із вищою освітою, не дарма я вчився п'ять років у Польщі. Із таким дипломом мене можуть взяти на роботу, можливо на випробовувальний термін.. Я буду на це надіятись, пів року роботи і готово, Спасибі Богу за це. Вся Слава Йому що я нарешті зможу працювати по спеціальності в великому місті... Це мені подобається."

Позвонивши до матері він попередив її що їде в Тернопіль, він вже зв'язався із власником однієї із квартир, яка йому підходила за ціною, і сказав що сьогодні огляне її.. У нього було іще дві квартири в плані перегляду, та він зупинився на першому варіанті, оглянувши її, він заплатив і вже почав там жити.. Тепер все йшло по іднакшому, тепер у нього був великий вибір для працевлаштування по своїй спеціальності, і вже одна із фірм давала йому згоду на співбесіду, також чудовою новиною було і те, що вони брали без досвіду і всьому навчали самі..

На співбесіді Олексій вів себе вже дещо впевненіше, і його прийняли з випробувальним терміном на роботу, це вже не робота на касі, а солідна фірма у якій тепер він працюватиме фрілансером, було також хорошим і те що цією роботою можна було також і займатися віддаленно, і це Олексія радувало ще більше, тому що тепер він зміг би ще й більше часу приділяти грі на скрипці, він позвоним мамі і порадував її цією хорошою новиною, та на особистому фронті, було все інакше, він і досі ще не мав дівчини, та це його не дуже й бентежило, тому що він вважав що ще є для цього багато часу... Тепер він міг ходити  у вечірню музичну школу і відточувати там свій талант гри на скрипці, по годині, чи дві після роботи. І йому це не абияк подобалося!

" Що ж тепер справи йдуть на багато краще, і я радий, тепер я можу працювати віддаленно і заробляти нормальні гроші, піду я й пройдуся біля озера прогуляюсь, сьогодні такий чудовий ранок..."

Прогулюючись по набережній він раптом побачив дівчину, яка сидячи на лавці умивалася слізьми, підійшовши до неї поближче, він запитав:

– Що сталося, чому ти плачеш?

– Мене тільки що звільнили із роботи і хлопець мене кинув..

– І через це потрібно плакати, ти така гарна дівчина, ти ще знайдеш собі когось, і роботу іншу знайдеш! Скажи як тебе звати?

– Мене звати Міла! – Витираючи сльози рукою промовила дівчина.

– Ось на тримай хустку, і не плач.. Ходімо краще в кафе, вип'єш чаю, і розкажеш все по порядку, і роботу можна знайти! Не плач, в тебе все налагодиться!

– Добре, Ходімо!

– Мене до речі Олексій звати..

І вони пішли в кафе яке було неподалік, і вона все йому розповіла, про те що трапилося у неї на роботі, їй було всього дев'ятнадцять, і вона вирішила підробляти продавцем, і про те як вона перейшла на заочну форму навчання, задля того щоб самій собі заробляти на життя, так як вони жили бідно, і у неї ще була молодша сестра і батьки не мали змоги повністю їх обидвох вже забезпечувати.. І на роботі вона працювала у м'ясному відділі, і продавців керівництво змушувало, переклеювати стікери із датою виробництва, і перекладати м'ясо на інший бік, так щоб не було видно що воно зверху вже було зіпсуте, так робили всі кожен раз, окрім неї. Зіпсоване м'ясо вона несла на списання, і це багатьом не сподобалося.. Ця інформація дійшла і до керівництва, і одного дня її підставили, знайшовши підставного покупця, який йшов на провокацію, і після того її звинуватили що вона погано справляється із своїми обов'язками і звільнили, відібравши карточки на які і виплачувалася зарплата.

– Так, спокійно не плач! Звони в банк, і говори що в тебе викрали кредитки, і їх негайно потрібно заблокувати..