Читати книгу - "Муза, Настя Пуст"

Олег до того часу познайомився з побратимами. 
Деякі були на перший погляд злими , старими чуваками від яких постійно воняло...
А деякі навпаки , ввічливі , інтелігентні досвідчені особи..саме з такими людьми бажав спілкуватись Кирило..
Та й взагалі..хлопці подружилися..як не як їм потрібно йти разом до перемоги..чоловікам пощастило , вони жили в теплі і спокої..
Дніпро все ж таки їх врятувало..так це не п'яти зірковий готель , але однокімнатна квартира з душем в безпечному селищі , це вже класні умови..тож не довго теревенячи хлопці пішли в бій..

// За чотри години по тому//

- фуух..он вони як складно державу захищать..
* Сказав Олег 

- згоден на всі сто 
До того ж страшно..я думав що не дай бог в мене прилетить..
*Відповів Кирило 

О: Як ти взагалі..?розкажи про себе , а то вже ми друзями стаємо..

К:  ну я..а що я..я на бандурі граю..в хаті прибираю..

О: Інтелігентний козак!

К: гарно звучить!

О: я вмію , іноді твори пишу..але то таке..коли на місті можу всидіти..

-К: оо , моя сестра теж пише..але не твори.. більше поезію..

О: о сестра..?

К: сестра

О: а як її звати?

К: Олена 

О: стій , ви з Баришівки вірно?

К: вірно , ти теж?

О: так..твоя фамілія не Арендаренко випадково?

К: так це я!

О: я з твоєю сестрою в садочок разом ходив

К: як мило)

О: та перестань..ми давно вже по виростали..а взагалі було б цікаво зараз з нею зустрітись..

К: можливо колись.

О: та ні , то неможливо..

К: чому?

О: я ж говорю не

спілкувались давно..я соромлюсь..що я їй скажу..?

К: ну як знаєш..