Читати книгу - "Блакитне полум'я, Тетяна Гобатюк"

- Ти точно упевнена у своїй відповіді? – зиркнув на мене Саркіс.

- Пробачте. Я звикла до цього імені, тож за звичкою назвала його. Проте від народження мене звати Оріана де Лібертас. Я – дочка останньої королеви Лагосу, королівства цілителів на планеті Серапіон, Ліліани де Лібертас. – каміння по контуру засвітилися зеленим, а обличчя магів шоковано витягнулися.

Так, я дізналася своє справжнє ім’я ще коли розбирала цілительські архіви у пошуках їхньої частини закляття. Серед численних описів майна, хвороб та грошових позик я знайшла сувій із родовим деревом. Воно закінчувалося останнім іменем, стрілка до якого тягнулася від королеви Ліліани, тож сумнівів у тому, хто така Оріана у мене не виникло. І щойно артефакт істини підтвердив цю гіпотезу. Цікаво, що ім’я Оксана та Оріана дуже між собою схожі. Певно цілитель, який віддав мене земним батькам, навіяв їм ідею як назвати доньку. Мило.

- Як це можливо? – обізвався головний менталіст, коли оціпеніння з його лиця спало. – Хіба королева не була убита разом з немовлям під час заколоту на Серапіоні? – я опустила очі та гірко посміхнулася. Астолій виявився правий і ще один пазл у картині минулого став на своє місце.

- Здогадуюся, цю версію подій ви знаєте від цілителів-утікачів, що зрадили мою матір та покинули планету у скрутний момент. – піднімаю на них суровий погляд. Мені немає чого приховувати і моя лють цілком себе виправдовує. – Проте королева Ліліана також завчасно знала про напад і тому сховала мене ще немовлям у немагічному світі, підмінивши на дитину простих людей. Саме та дівчинка тоді була так жорстоко убита. Підміни не помітили, тому що дитина не була магічно обдарованою. А якщо ви знаєте про заколот, то знаєте і причину. Мій батько – Оганес вір Аргон, тодішній король Ігнісу.

Вся моя розповідь супроводжувалася яскраво-зеленим кольором кристалу правди. В якийсь момент, я зловила себе на думці, що артефакту певно вже більше п’ятисот років, адже це – магічна річ, створена Карловими пращурами. Тілом пробігли мурашки захвату.

- Ти говориш правду. – взяв слово Горацій. – Отже ти хочеш сказати, що володієш даром. То яким: вогнем чи цілительством?

- І тим, і іншим. – відповідаю коротко, проте електричні розряди, що пройшлися тілом змушують переглянути свою відповідь. Невже мій талісман дає підстави каменю істини вважати, що менталістика тепер повноцінно моя стихія? – Пробачте. Певно варто внести роз’яснення.

- Так, поясни, будь ласка. – попросив Горацій. – Бо поки що у нас більше питань чим відповідей.

Аламея весь цей час просто сиділа і посміхалася, насолоджуючись шоу. Певна річ, вона наперед усе знала. Для неї не було секретів та неочікуваностей.

- Справа в тому, що моя пращурка – королева Індіра, була великою винахідницею. – камінь у підлозі горить зеленим, тож я видихаю та поволі продовжую лекцію на тему «Секрети сім’ї де Лібертас». – Вона ставила магічні експерименти, надихаючись досягненням технологій немагічного світу. Один із таких дослідів відкрив у ній здібність до магії думки. Ця здібність передалася мені у спадок. Тож, фактично, у мене три стихії: цілительство, вогонь та менталістика. – камінь істини загорається зеленим, а Горацій та Саркіс зовсім не по етикету витріщили очі. Аламея щасливо захлопала у долоні, викрикуючи:

- Я ж вам казала, що це вона! – я скромно посміхнулася. Ну що сказати, так, я певно єдина в своєму роді. Магічний гібрид? Трибрид? Чи як це зветься? Про тату вирішила не згадувати.

Через кілька хвилин, коли чаклуни знову опанували себе, Горацій продовжив.

- Що привело тебе сюди, принцесо Оріано? – ну нарешти ми підійшли до діла. Подумки потераю долоні одна об одну.

- Загалом, коли в мені проснулося полум’я, я була на Серапіоні. І все йшло добре. Я вдало застосовувала закляття бурштинових на рівні з цілительськими. Вогонь мене не обпікав і був частиною мене. Та потім, я повернулася на певний час додому – у немагічний світ. Він ще називається Земля. – пильно поглянула на чаклунів і помітила, що маги слухають мене дуже уважно, навіть Аламея. Певно таких подробиць у її видінні не було. – І після цього у мене почалися проблеми. Я більше не можу використовувати вогонь, так як він мене обпікає. – демонструю праву долоню, усіяну водяними пухирями. Віщунка ахнула, а я продовжила: – І що ще гірше, я не можу зцілити цих опіків. Моя магія ніби відмовляється працювати одна з одною. – розвела руками. – Тож я прийшла сюди, адже, наскільки мені відомо з легенд, маги духу бачать енергетичні потоки у кожній магічній сутності і можуть управляти ними. Я прошу допомоги у вас. – закінчила свою розповідь та шанобливо поклонилася. Горацій про щось задумався.

- А як щодо магії думки? З менталістикою теж проблеми? – запитав Саркіс і я розуміла його цікавість, адже, судячи з кольору очей, саме він тут був власником жовтоїі магії.

- Ні, з менталістикою проблем немає. Принаймні я не помічала. Якось не доводилося чаклувати над своїми думками. – посміхаюся. – Якщо б така необхідність була, то можливо, виникли б проблеми, проте я не експериментувала. Не в такому стані.

- Розумію. – промовив поволі Саркіс та задумливо потер підборіддя. Слово знову взяв Горацій.

- Я бачу, що твої потоки переплуталися у вузол. Певно такий ефект відбувся від зміни магічного фону. Коли чарівник подорожує між світами з різною магічною провідністю, його потоки вібрують, мов ті струни, то ослаблюються, то натягуються. Але коли чарівник володіє лише однією стихією, він цього не помічає. В твоєму ж випадку, стихії заплуталися і коли ти намагаєшся використовувати їх, магічні канали перетискають один одного. – я уважно слухала його пояснення. Слова виглядали правдиво та мали сенс. Проте, тоді виникає питання.