Читати книгу - "Таємниці морів, Сергій Гальченко"

Фернандо здалося, що сеньйора анітрохи не турбувало, то як члени цієї зграї витріщалися на його молоду дружину. Серед них був і Роберту Бонілья на прізвиська Шур, той самий, з яким Фернандо схрестив шаблі в перший день. За час плавання, у них було кілька словесних сутичок, які ледь не закінчилися кровопролиттям. Однак на кораблі дуелі були заборонені. Зазвичай посварилися пірати з'ясовували стосунки на шпагах або шаблях під час зупинок, на якому-небудь острові. Роберту був в хороших відносинах з капітаном, і став одним з головних в абордажною команді. Очевидно, він впізнав в Габріелі дівчину, з якою бачив Фернандо в той вечір, і без кінця витріщався на неї.

Різко сп'янілий дон Андреаш, здавалося ось ось впаде обличчям в поставлене йому блюдо. Рівас, говорив щось глузливе на його адресу. Тим часом Дегранж в супроводі кількох кремезних піратів попрямував до виходу. Через кілька хвилин Фернандо почув, як спустили шлюпку, і почувся шум весел. Пірати тим часом намагалися напоїти Габріеллу, вона ж відмовлялася, чим викликала явне невдоволення. Фернандо розумів, що сп'янілі і розпалені лиходії можуть зробити з нею все що завгодно. Те, що її чоловік про щось з ними домовився, звичайно, могло зупинити лиходіїв, від хтивих планів, але не всіх.

Після того, як в черговий раз Фернандо ледь не зірвався, і знову доліз до вікна, він не побачив в кімнаті ні Габріелли ні Роберту. Решта, включаючи капітана, були вже п'яні. Внизу почувся жіночий крик про допомогу. Це кричала Габріелла, що вибігла на палубу. За нею злегка похитуючись, гнався Роберту.

- Стій же, нікуди не дінешся. Старий програв тебе мені в карти, так, що йдемо.

- Дай мені спокій, прошу, - благала дівчина.

- Ти не бійся ... Я не ображу, - глузливо сказав розбійник, і схопивши дівчину, почав тягти до люка.

- Нарешті-то з тобою побавлюсь! Пам'ятаєш мене? І твій дружок тебе не врятує, інакше я особисто розпорю йому черево.

- Ні! Допоможіть!

- Кричи хоч греблю гати. Завжди мріяв поласувати шляхетною сеньйорою. Гей ви, салаги! – гаркнув він на двох вартових, - чого витріщилися, валіть звідси.

Ті послухалися. Дівчина щосили виривалася з чіпких рук розбійника, який рвав на ній одяг. Роберту міцно стиснув їй зап'ястя, і збирався вдарити, але тут відчув, як хтось його схопив за руку.

- Ти щеня! Сказали ж тобі, забирайся звідси, вона моя.

- Не смій вказувати мені, що робити, і негайно відпусти дівчину, - спокійно сказав Фернандо.

- А то що?

- Дізнаєшся, якщо образиш дівчину!

- Красуня, постривай, зараз розправитися з цим молокососом і тоді продовжимо, - кинув він дівчині, і витягнувши шаблю кинувся на Фернандо. Його противник не змусив себе чекати, і з легкістю відбив пару ударів. Оскаженілий від люті пірат щосили атакував противника. але Фернандо зробив кілька вдалих випадів, і не тільки легко поранив Роберту, а ще вибив його зброю

— Пробач, вони мені сказали ..., - дівчина кинулася до нього на плечі, і ніжно поцілувала.

- Зараз потрібно рятуватися з цього клятого корита.

- Дивись, у нього пістолет, - Гебріелла побачила, як Роберту витягнув з штанин пістоль і спрямував на Фернандо.

- Киця, відійди, інакше можу зачепити і тебе. А ти мені потрібна неушкоджена.

Прогримів постріл, але в цей раз качка зіграла на руку Фернандо. І без того, ледь тримався на ногах Роберту, спіткнувся, і куля нікого не зачепила. Фернандо кинувся на пірата і зумів вихопити його зброю, що було дуже до речі. Почувся тупіт. Вартовий нісся в його сторону, почувши постріл.

- Стояти, не те пристрелю цього мерзенного щура, - крикнув йому Фернандо.

Той зупинився в замішанні.

- Клич свого товариша, і спускайте шлюпку! Жвавіше!

Пірат підкорився.

- Неподалік є невеликий острівець. Пірати його не помітили. До ранку корабель уже буде далеко від нас. Ти зі мною?

- Так, я не бажаю залишатися на цьому кораблі ні секунди.

Двоє швидко спустилися в маленьку човен, вивільнивши з корабля.

- Слухай сюди, - звернувся Фернандо до пірату, який спустив човен разом з товаришем, - тобі не зносити голови, якщо Гуляка або Рівас дізнаються, що ти допоміг мені, нехай і під дулом гармати. Так, що мовчи!

Той кивнув на знак згоди.

Фернандо швидко гріб в сторону невідомого острівця.

- Коли вони виявлять пропажу, то вже будуть далеко звідси, судячи за вітром. Про цей острів вони не знають, і вирішать, що ми пішли в сторону Гвінейської затоки. Це не самий жвавий морський шлях, але сподіваюся, рано чи пізно, якась торгове судно нас зніме з цього острівця. Про всяк випадок в кожній шлюпці запас їжі на кілька днів. Також у нас є кремінь, шабля, і пістоль цього мерзотника. А тепер розповідай. Ти ж, щось хотіла мені розповісти.

- Так, прости улюблений, що не дочекалася. Вони сказали, вони сказали ... Ваш корабель зазнав аварії, і всі загинули. Мене змусили це зробити.

- Як бачиш, це неправда. Втім цей корабель заслуговує такої долі.

- Я змушена була вийти заміж за цього негідника. А він навіть пальцем не поворухнув, щоб врятувати мене від цих розбійників. Його цікавила тільки власна шкіра.

- Він, правда, грав у карти на тебе?

- Спочатку він хотів поставити служниць. Бідні дівчата, шкода їх не врятувати, - зітхнула Габріелла, - а потім і до мене дійшло. Він ставився до мене як до рабині, - сказала дівчина і заплакала.

Майже не помітний з палуби острівець, тепер був добре видно Фернандо і його супутниці. - Дивись ось і наш острів. Він куди більше ніж я думав.

Скелястий острівець, біля якого вони виявилися, був на перший погляд близько п'яти миль в ширину. Знайшовши місце для стоянки, Фернандо пришвартував човен, приховавши її, серед прибережних заростей. «Помста» та захоплене судно, яке рухалось за нею, тим часом зникли з очей. Лише ледь помітні вогники, на верхівках щогл, які повільно віддалялися. І ось вже й не розбереш це вогники корабля або зірки.