Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

На світанку, коли перші промені сонця лагідно торкнулися вікон Лувру, Анна солодко потягнулася в ліжку і розплющила очі. Місце поруч було порожнім — Франсуа вже встиг залишити покої.

Завдяки дбайливим рукам служниць, принцеса швидко одяглася і навела лад у волоссі. Щойно вона вийшла зі своєї спальні, як назустріч їй вибіг граф де Борро — його обличчя було затьмарене тривогою. Кивнувши на знак привітання, Анна, відчувши щось недобре, попрямувала до кабінету чоловіка.

Франсуа зустрів її стриманою, натягнутою усмішкою.

— Щось сталося? — запитала вона, відчуваючи, як тривога повільно проростає в серці.

— У морі з'явився піратський корабель, — сказав принц, його голос був напружений. — За ніч він потопив два судна. Кажуть, що капітан цього корабля називає себе Чорним Янголом.

— Чорний Янгол?.. — Анна завмерла. Вона ледь не повторила це ім’я вголос, не вірячи власним вухам.

— Не переймайся, — додав Франсуа після паузи. — Я знайду цього пірата і кину в Бастилію. А поки що Борро спробує налякати його. — Він зміряв дружину уважним поглядом. — Сподіваюся, це не Катрін?

Анна аж остовпіла, голос застряг у горлі.

— Не посилай Борро, — прошепотіла вона. — Він... він не в змозі зараз битися. Він може програти.

Принц подивився на неї з підозрою, але лише кивнув.

У цей момент пролунав стукіт у двері.

— Принцесо, до вас хтось прийшов, — повідомив слуга, низько вклонившись. — Особа в чорному, обличчя прикрите маскою.

— У чорному? Маска? — Анна майже задихнулася. — Проведіть у бібліотеку. Я підійду.

Франсуа насупив брови. Побачивши щасливу усмішку на обличчі дружини, він холодно запитав:

— Хто це?

— Ревнуєш?

— Я задав питання, Анно.

— Потім все поясню, — тихо мовила вона і хутко покинула кабінет.

У бібліотеці Анна кинулася в обійми незнайомця.

— Кітті! Ти повернулася!

— Ненадовго, — усміхнулася незнайомка, в яку Анна впізнала Катрін. — Не могла залишити все на такій ноті…

Їхній момент перервав Франсуа. Зачувши голоси, він увійшов і завмер, побачивши, як його дружина міцно обіймає, як йому здалося, чоловіка.

— Що тут відбувається?! — вигукнув він.

Катрін, досі в масці, тихо відвернулася, стримуючи усмішку.

— Це не те, що ти думаєш, — кинулася пояснювати Анна.

— Я бачу, як моя дружина обіймає незнайомця! Хто він?!

Кітті вклонилася з театральною ввічливістю, наслідуючи ламану французьку:

— Ваша Високосте... моя повага...

Франсуа оторопів.

— Графине?

Катрін зняла маску.

— То чому ви ховаєтеся, пані? — тихо запитав принц.

— Бо шукаю себе, — відповіла вона, і в її очах промайнула тінь суму.

У цей момент в бібліотеку влетів Шарль де Борро.

— Чорний Янгол у Парижі! Його корабель у західній бухті!

Катрін мовчки стояла біля вікна, обернувшись спиною. Та серце її стискалося.

— Ваша Високосте, що наказуєте?

— Вичікувати. Його немає на борту, — відказав Франсуа.

— А Кітті? — наполягав Борро.

Принц і принцеса мовчали. І тоді Кітті озвалася:

— Вона вас теж любить, — тихо сказала вона, повертаючись до графа.

— Катрін?.. — Шарль остовпів.

Анна і Франсуа залишили бібліотеку, залишивши їх наодинці. Та Катрін похитала головою:

— Мені пора.

Вона знову одягла маску й капелюх і покинула кімнату, не озирнувшись.

— Я не дозволю їй знову піти! — вигукнув Шарль і кинувся навздогін.

Анна наздогнала його на сходах.

— Завтра бал! Вона буде там! Почекайте до завтра!

— Я не можу чекати! — крикнув він, стрибаючи на коня.

Франсуа дивився услід. Погляд його став серйозним.

— Те, що я думаю… Це правда, Анно? Чорний Янгол — це Катрін?

Принцеса мовчала.

— Відповідай! — крикнув він і схопив її за плечі.

— Так… — прошепотіла вона.

Принц відступив і з жахом глянув на свої руки.

— Пробач. Я... я не мав права.

Анна мовчки пішла до своєї кімнати. Франсуа залишився сам. Його розум точили думки: «В Бастилію Чорного Янгола! Ні! Не так!.. Спершу — вибачення. Анна - моя дружина. А Катрін... що ж, я мушу бути вище за це».

Та, підходячи до спальні, він почув голоси. Він зупинився.

— Як ти сюди потрапила? — запитала Анна.