Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

264
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 92
Перейти на сторінку:
class="p1">Іди ж бо швидше і облиш розмови ці.

Мій рішенець - незмінний, залишатися

Тобі не вільно з нами, ти-бо ворог мій.

МЕДЕЯ

(обнімаючи коліна Креонтові)

Клонюсь до ніг - в ім'я дочки-відданиці!

КРЕОНТ

325] Мене ти не вговориш, марно й слів не трать.

МЕДЕЯ

Чи ж виженеш і на мольби не зглянешся? [73]

КРЕОНТ

Атож, бо більш за тебе свій я рід люблю.

МЕДЕЯ

Мій краю рідний, як тебе я згадую!

КРЕОНТ

Й мені, після родини, найлюбіший він.

МЕДЕЯ

330] Ой горе, горе для людей любов ота!

КРЕОНТ

А це, здається, як кому вже випаде.

МЕДЕЯ

(з розпачем підносячи руки)

Не милуй, Зевсе, в цих нещастях винного!

КРЕОНТ

Йди геть, шалена, й від журби звільни мене.

МЕДЕЯ

Моя журба - що й не знайти вже більшої.

КРЕОНТ

335] Діждешся ти, що слуги випхнуть силою.

МЕДЕЯ

Та ні, Креонте, я тебе проситиму...

КРЕОНТ

О, як мені ти, жінко, та й набридла вже!

МЕДЕЯ

Я йти готова. Не про те благаю я.

КРЕОНТ

Чого ж ти хочеш? Чом не відстаєш ніяк?

МЕДЕЯ

340] Дозволь мені лиш днину тут зостатися, -

Ще не збагну я, де ж мені подітися

Й притулок дітям де знайти, бо батько вже

За них не потурбується. То зглянься ж бо

На бідолашних. Тож і в тебе діти є,

345] Невже ж ти й до сиріток не зласкавишся?

Вигнання не страшить мене, - як плачу я,

То тільки над гіркими їх нещастями. [74]

КРЕОНТ

Я не родивсь тираном, але жалістю

Не раз собі самому вже пошкодив я.

350] Отак і зараз - знаю, що не те роблю,

Та будь по-твоєму. Запам'ятай лише:

Як світич божий, завтра в небі сходячи,

Тебе застане з дітьми ще у межах цих, -

То смерть тобі. Моє несхибне слово це,

355] А нині - можеш днину ще зостатися,

Боюсь лише, щоб лиха не накоїла.

(Віддаляється з почтом до міста).

ХОР

Леле-леле, нещасна жона!

Як же тяжко страждати тобі довелося!

І куди тобі йти? Де гостинна земля,

360] Де той дім, що прийняв би тебе у біді

Й дав би захист тобі й порятунок?

До якої ж безодні нещасть, о Медеє,

Спрямував тебе бог неприхильний!

МЕДЕЯ

Все скрізь погано йдеться, що й казати вже!

365] Але на цьому не кінець. Не думайте,

Й подружжю молодому тяжко прийдеться,

Черпнути горя доведеться й тестеві.

Невже б до нього дурно так я лащилась,

Якби не для користі, не для хитрощів?

370] Мовчала б тільки і не ворухнулась би.

А він, замість мене прогнати й задуми

Ці притлумити, із дурного розуму

Ще день дозволив тут мені лишатися

На те, щоб трьох я встигла ворогів своїх

375] Життя позбавить - мужа й батька з донею!

На те багато, подруги, є способів,

Але який обрати з них, - не знаю я:

Чи підпалить весільний дім, чи, потайки

Прокравшися до їх постелі шлюбної,

380] у печінки їм гострий увігнати меч?

Але одно бентежить: як на замірі

Мене захоплять, щойно на поріг ступлю,

То й пропаду на глум я ворогам своїм.

Та краще йти вже шляхом уторованим -

385] Із світу їх отрутою спровадити.

Гаразд!

От їх убито. А мені ж де дітися?

Де край той і оселя, що дали б мені

Свою гостинність і безпечний захисток?

Нема їх. Краще трохи більше вижду я [75]

390] Й, якщо оплот надійний десь знайду собі,

Підступне вбивство потай готуватиму.

А як нічого, крім нещасть, не виграю,

Візьмусь за меч, і хоч сама загину я,

А їх уб'ю, відваги й сили сповнена.

395] Клянуся помічницею й владаркою,

Яку шаную більш за всіх, Гекатою,

Що вірно стереже мойого вогнища, -

Із болю мого серця не радіти їм!

Гірким зроблю весілля і безрадісним,

400] Гірким свояцтво і моє вигнання це.

До діла ж! Не щади своєї вмілості,

Медеє! Все обдумай, обміркуй усе!

На чин жахливий зважся! Більше мужності!

Поглянь на муки власні! Внуко Гелія

405] Ясного, ти дозволиш взять на сміх тебе

Сізіфа кодлу, жінці тій Ясоновій!

На цьому-то ти знаєшся! Як всі жінки,

У добрім ділі завжди безпорадні ми,

А на лихе - нема митця мудрішого.

СТАСИМ ПЕРШИЙ

ХОР

Строфа 1

410] Назад, до джерел уже хвилі священні плинуть,

Правда і все в житті - навпаки обернулось,

Зрадою дишуть мужі, не зв'язують їх

Клятви присяг божественних.

415] Може, стане доброю славою й нам

Давня огуда,

Шану й честь собі жіноцтво верне знов,

420] Слави лихої тягар спаде з жінок сердешних.

Антистрофа 1

Забудуть нарешті за звичаєм давнім музи

Про зрадливу вдачу жіночу співати.

Не наділив же натхненним даром мене,

425] Віщої ліри, одмовив

Світлий Феб, співців провідник, а співать

Хтіла б я пісню

В відповідь мужам, - за наш-бо довгий вік

430] Є що про їхню й про нашу долю їм казати.

Строфа 2

Подвійних скель браму пропливши в морі, [76]

З отчого краю сюди прибула ти з шаленим серцем,

І от в чужині живеш

435] Без мужа тепер, нещасна,

І, втративши ложе шлюбне,

Ще й вигнана геть, з ганьбою

Ідеш на заслання.

Антистрофа 2

Пропала клятв шана, і вже не знати

440] Сорому в нашій Елладі великій - зник у повітрі.

Й тебе вже нема кому

В біді захистить, бездольну, -

Загарбала в тебе ложе

Владарка сильніша й в домі

445] Твоїм порядкує.

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

Входить Я с о н.

ЯСОН

Уже не вперше бачу я, яке страшне

Це лихо людям - лютість неприборкана.

Жила б ти у своїй оселі в краї цім,

Якби владущим вміла підкорятися,

450] А нині - за зухвалу мову вигнана.

Мене це не обходить - хоч усім плещи,

Що чоловік з Ясона найнегідніший,

А що сім'ю державців ти зневажила,

За щастя май, що лиш вигнанням скарана.

455] Тож царський гнів, як тільки міг, я стримував,

Все намагався, щоб тебе лишили тут:

Ти ж не гамуєш дурості - клянеш усе

Державців, тим-то із країни й вигнана.

Але своїх я близьких не зрікаюся.

460] Піклуючись про тебе, я прийшов сюди,

Щоб ти, найпотрібнішого позбавлена,

Не йшла в вигнання з дітьми, бо ж багато лих

Веде воно з собою. Хоч ненавидиш

Мене, тобі не можу лиха зичити.

МЕДЕЯ

465] Негіднику ти найгидкіший! Слів нема,

Щоб всю твою мерзенність підлу висловить!

Прийшов до

1 ... 11 12 13 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"