Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Любов у спадок 📚 - Українською

Читати книгу - "Любов у спадок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любов у спадок" автора Інна Роміч. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 119 120 121 ... 134
Перейти на сторінку:
її тривала подорож наближається до благополучного завершення, але чому ж тоді на серці так гірко й самотньо? Якби він покликав її, тільки пальцем поманив, вона б із радістю відмовилася від усього та побігла за Річардом куди завгодно — хоч у Англію, хоч у Шотландію, хоч до чорта в пекло… Але Дік не любить її, тепер це ясно, як Божий день.

Еріка опустила голову на коліна. Отак би й залишитися тут, не рухаючись.

— Агов, ти чого? — почула вона переляканий голос Оуена.

Він насторожено втупився в неї, опускаючи на землю величезного вузла, в якому щось дзвякало.

— Нічого, — зі злістю відповіла дівчина, витираючи сльози.

— Ні, ну справді… Що сталося?

— Не твоя справа, зрозумів?! — закричала вона. — Не бачиш хіба, як я радію!

Вона схопилася на ноги й широким кроком вийшла за двері, залишила пажа в цілковитому здивуванні.

* * *

…Гонець мчав шляхом, нахльоскуючи гнідого коня. Грудки болота летіли з-під копит скакуна, забризкуючи королівські лілії, вишиті на блакитній котті посланця.

У таборі шотландців панував лінивий спокій, який зазвичай настає по тривалому стомливому марші, коли військо зупиняється на відпочинок. Два командирські намети, розгорнуті похапцем у невеличкому ліску, в сутінках вирізнялися серед дерев, освітлені полум'ям безлічі багать. Після недавнього дощу мокре галуззя тріщало й запекло диміло, в таборі апетитно пахло щойно приготованою їжею. Навколо кожного багаття у вільних позах розташувалися солдати, відпочиваючи після важкого денного переходу — вечеряли, чистили спорядження або просто спали, загорнуті в пледи.

Швидко сутеніло. Заходове сонце опускалося за сусідній лісок величезною криваво-червоною кулею, забарвлюючи небо в багряні-сині тони. Стражник, що сидів на перегородженому колодою шляху, пильно вдивлявся в сутінкову далеч.

— Кого це до нас чорти несуть? — невдоволено пробурчав старий шотландець, відриваючись від своєї миски з кашею та хапаючи довгу піку. — Агов, агов, легше, приятелю! Стримай свого коня, бо якщо він забризкає рештки моєї вечері, я буду незадоволений.

Посміюючись, він перегородив гінцеві шлях. Із гнідого коня летіло жмуття піни, боки важко опадали.

— Мені терміново потрібен граф Мар! — по-французьки вигукнув гонець. — Йому послання від маршала Одрегема!

Шотландець тяжко зітхнув, не опускаючи піки. У його бороді застрягли шматочки каші, й він ретельно почав виколупувати їх звідтіля.

— Ну чого ж ти лепечеш не по-нашому, га, любий? Хто ж тебе зрозуміє? І що за мова така дурнувата… Та бачу, бачу, що на тобі намальовано, — щиросердно забалакав стражник, коли побачив, як той гарячкує та тицяє собі в груди, вказуючи на королівські лілії.

Старий неквапно обернувся назад і махнув рукою:

— Агов, Кваку, ходи-но сюди! Хутчій-бо!

Гонець люто вилаявся. З кущів майже миттєво зринув невисокий чорнявий юнак, котрий, видимо, виконував при стражникові почесну посаду перекладача.

— Ти добре французьку розумієш? — нетерпляче запитав королівський посланець.

— Так, месьє, — серйозно відповідав хлопчик із дивним прізвиськом. — Адже я місцевий.

Гонець окинув його недовірливим поглядом, але відразу заквапився.

— Скажи цьому кошлатому варварові, щоб він негайно провів мене до їх баннерета,[63] бо я йому голову знесу, — роздратовано наказав він. — Ось послання від маршала Одрегема.

— Це королівський гонець, месьє Дунлах, — чемно переклав хлопець. — Він просить дозволу пройти до графа Мара.

— То нехай собі йде, мені що? — нелогічно відповів шотландець, миттєво втрачаючи до посланця будь-який інтерес.

— Ходімо, месьє — кивнув перекладач.

За якийсь час у таборі пролунав гучний голос рогу, яким зазвичай граф Мар скликав лицарів на раду.

— Що там знову сталося? — роздратовано скинулась Еріка.

Вона ледь не перевернула собі на коліна казан із гарячою юшкою. Прикриваючись від їдкого диму, приклала долоню до очей і глянула в бік командирського намету.

— Піду послухаю, що скаже старий, — Річард підвівся з землі.

— Стривай, зараз я насиплю тобі вечерю, — запротестувала Еріка. — Коли ти повернешся зі своєї ради, все вже захолоне!

Дік посміхнувся, похитав головою, встав і рушив до графського намету, що невиразно білів у темряві.

— Ну чому він ніколи мене не слухає?! — сплеснула руками дівчина, з гіркотою дивлячись услід шотландцеві.

— Тому що обов’язок воїна — перш за все, — поважно сповістив Оуен, облизуючи ложку. — А вечеря може й почекати.

І відразу отримав ополоником по макітрі.

* * *

…— За цим я й зібрав вас, — провадив граф Мар.

У великому наметі головнокомандувача було тісно. Горіли світильники, хисткі тіні коливалися на полотняних стінах. Високий старий із суворо насупленими бровами спирався на свій дворучний меч і по черзі обводив поглядом мовчазну юрбу своїх соратників.

— Король відмовився прийняти умови принца Едуарда й наказав усім готуватися до бою. Як ви знаєте, військо англійців виявилося відрізаним від шляху на Пуатьє, — граф самовдоволено посміхнувся, начебто в цьому була його особиста заслуга, — і Чорний принц опинився в скрутному становищі. Едуард запропонував здати всі трофеї та всіх полонених, захоплених під час рейду по Турені, але його величність король

1 ... 119 120 121 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любов у спадок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любов у спадок"