Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

-А мені здається, тобі вистачить. - Підійшовши до нашої компанії і відібравши новий келих у брата, промовила Лі. - Аїдо, люба, як ти? Мені здалося ти була зовсім не рада тому танцю, та й розмові теж. 

-Я чудово себе почуваю, як бачиш, зараз планую трохи розважитись. 

-Що з тобою трапилося?

-Я ж сказала, зі мною все гаразд.

-Та я не про це ... твій образ.

-А це, це підбадьорливий подарунок від стихії. 

-Вона й таке може?

-Як бачиш.

-Кхм… Аїдо, у мене ще одна новина. Загалом, знайомся, це мій хлопець – Люк Норріт. Вчитися на бойовому факультеті, при цьому найкращий серед своїх! 

-Прям таки найкращий? - Посміхнувся поряд Вільям.

-Скот?! А ти чого тут? - Це Люк. 

-А я хлопець Аїди. - Це Вільям.

-ЩО?! - А це всі ... крім Вільяма та мене.

-А що? Чи не так? 

-Ми про це ще поговоримо! - Погрозливо подивившись на Вільяма промовила я.

***

  Вже за годину почали поступово розходитись гості, а ми вирішили відійти до кімнати Лі та продовжити свято. Ельфи пішли майже відразу наостанок кинувши на мене недобрий погляд, але на той момент мені вже було все одно.

- ... А я і кажу – ,,Люк, я буду твоєю дружиною!". Він і не зміг встояти.

-Сподіваюся не в прямому сенсі? - Ми сміялися над черговим оповіданням Лі.

-Ех, а я з Ніком посварилася ... - сумно промовила Кара.

-Так ви начебто тільки сьогодні познайомилися.

-Так, познайомилися!Але потім я побачила його в обіймах іншої дівчини!Причому гарної дівчини!

-Ех, як же з цими чоловіками складно!ІК - Обгорнувшись на власний лікоть і тримаючи в руці все ще повний келих підсумувала я.

-Неначе з вами простіше!- Почав сперечатися Шилл. - Я їй кажу по сто разів , що люблю, абвона мені – ,, Не любиш ти мене! Я твоя ще одна іграшка! Награєшся і кинеш!". ІК! Ось як з вами розмовляти?!

-Так вона має рацію! Ви всі однакові. ІК! Спочатку розповідаєте про гарне кохання виливаючи нам свої найсильніші почуття, ми віримо, а потім ... БАХ! - Я вдарила рукою по ліжку, від чого на м'яку чисту ковдру вилилося пару крапель алкоголю. - Ой, я приберу потім ІК! ... так оть, потім ви нам зраджуєте і приходите зі словами: „ Вибач, нам потрібно розлучитися, але справа не в тобі, а в мені. Ми надто різні … ” і бла бла бла. От скажи Шиллі, ти її правда любиш? 

-Ну, я її поважаю і хотів би щоб вона була поряд ... 

-Ось! І а-ні слова про кохання! І як нам після такого вам вірити, га?! А ось ми, якщо вже вибрали пару, то не зрадимо до віку! І не збрешемо до самої смерті! 

-Та годі тобі! Щось не віриться.

-А то! - Втрутилася в суперечку вже така ж п'яна в зюзьку, як і Шілл, Кара. Хто їй наливав? Невже Вільям, що сидить поруч? - Я ось сьогодні, вся така гарна, вся така ошатна, вся така мила, добренька ... ! А він ... ! До цієї блідої!

-То він до ельфійки пішов?! - Вже зацікавився Віл. 

-Та ні! Некромантка вона! З нашого третього курсу! Але гарна до смерті! Звичайно зі мною не зрівняється ... кого ж тут порівнювати ... Мої кудлаті коси та її рівненькі довгі руді ... Птьху! - Так, все-таки від Ба, вона набралася багато чого. -

-Аїдо, то про що ти хотіла поговорити? - Уже включився в розмову Вільям і всі погляди друзів відразу ж попрямували на мою персону. - Не тут, не зараз і не в цьому стані, Вільям. Я п'яна, стомлена і, що там, трохи зла. Тому пізніше. 

-Так, поговоріть пізніше, а зараз у мій кабінет. - Ми знали комусь належить цей голос, а тому келихи з алкоголем полетіли хто куди. Особисто мій під ліжко, брати Лі викинули у вікно (дивно що ще влучили, а не вилили на Вільяма з Карою), а на решту я увагу звернути не встигла бо ... - Аїда та Вільям! До мого кабінету! А з вами я пізніше поговорю!

  Останнє було адресовано друзям від чого Шилл подивившись на сестру показав знаком що "Нам кінець", провівши великим пальцем по шиї.

***

  Ішли коридором до кабінету ми ... ні, не в тиші. А під моралі від ректора. Про те, що пити це погано, тим більше спадкоємцям трону, про те, що "Як ми взагалі могли пронести алкоголь на ТАКЕ свято і чи невідомо нам?!" - і все в цьому дусі. 

-Ой-й, на, диво кроваво-червоне! - Поставив ректор на стіл переді мною кухоль з чимось каламутним, як тільки ми увійшли до кабінету. 

-Це що? 

-Зілля, щоб позбутися алкоголю із організму. Бо скоро вже висуватися в Столицю, а у вашій голові зараз тільки залишки алкоголю ... А мені, якщо з вами щось трапиться, що ваш батько, що дід голову відрубають!Так що пийте обидва. До дна! - Після цієї фрази ректор відійшов до шафи з ключами залишивши нас із кружками сірої жижі.

-На смак воно жахливе ... - випивши зілля заявила я.

-Зате чинне! 

  І справді спрацювало швидко і вже йдучи знайомим коридором я не відчувала ні натяку не сп'яніння ... а шкода, так хоч задоволена була. Вільям пив менше за мене, так що і подіяло на нього швидше, і зараз він уже вів мене слідом за ректором тримаючи за лікоть ... мене. Менталіст ще не приєднався до нас, що дуже заспокоювало ... Можна ми без нього підемо?

-Двері відчинені, вперед! А я піду вашого друга, знайду. – відгукнувся ректор і пішов у зворотний бік. Першою до сховища зайшла я і … – Що за чортівня?! Що … ?! Уїльям! 

   На додачу все сховище було перевернуте ніби щось злодій так і не знайшов.

-Що за … чорт?! – Вже не витримав принц. - Вааседал Дмитрович! У нас проблема! 

-Що ... ? - Десь далеко від нас почувся злий голос ректора, але швидкі, гучні кроки означали що незабаром володар голосу буде поруч. 

-Пане ректор, потрібна допомога? ... - З іншого кінця коридору почувся голос нахабного принца ельфів. - Що за ... ОХОРОНО! Ви тут нікого не бачили? Аїда, те, що я давав у тебе? - Я відразу зрозуміла що мова йде про кристали тому просто згідно кивнула. Ректор помітно заспокоївся. -Так, тепер через цю проблему у нас часу обмаль. Вільям, бери платиновий меч! Я хотів дати тобі полум'яний, але сам розумієш, тут його нема. Аїдо, бери ту коробку, у кімнаті сама все зрозумієш. І ще одне. - Ректор простягнув нам важкий чорний пакет. - Обов'язково візьміть це, всі ці речі вам знадобляться. Виходьте до Столиці як тільки зберетеся, я вирішуватиму проблеми тут, так що проводити не зможу. Щасти вам!