Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

— Чудово. Чергова ідеальна субота, — я задумливо дивлюсь на Рому, гладжу його щоку і вимовляю те, що давно відчувала, але ніяк не могла чітко сформулювати. — Я нарешті знайшла сім'ю. Ти, Даня, Ксюха і Катя — мої найближчі друзі, мій дім і моя фортеця. Так дивно розуміти, що рідна кров нічого не означає, а чужі, на перший погляд, люди можуть стати твоєю опорою і твоїм порятунком. Без тебе, Ромо, у мене нічого не вийшло б.

— А я б ніколи не пізнав смаку життя, якби не зустрів тебе, — хрипко вимовляє Рома. — Люблю тебе, білявко.

— Повірити не можу, що мені починає подобатися це прізвисько. Ти завжди вимовляєш його з якоюсь особливою ніжністю.

— Інакше не виходить, — усміхається коханий. — Якби я назвав тебе іншим словом, хто знає, чим би закінчилося наше знайомство.

— Ми все одно були б разом, навіть не сумніваюся в цьому. Ти нізащо б не встояв перед моєю чарівністю.

— Яка ти самовпевнена, — сміється Рома.

— З ким поведешся, від того й наберешся, — жартівливо кусаю його в плече, а потім тягнуся до улюблених губ.

Спальню освітлюють перші промені вранішнього сонця, а ми з Ромою продовжуємо цілуватися і жартувати один над одним, зовсім забувши про сон.

Кінець