Читати книгу - "Поліція"

Її немає, але вона тут.

Харрі оглянув спальню Трульса Бернтсена, а потім підійшов до шафи, де, як йому було відомо, Бернтсен зберігав свої улюблені іграшки. Теоретично там би вистачило місця для однієї людини. Харрі не випускав з рук "Одесу". Він підкрався до шафи, притиснувся до стіни, відчинив дверці лівою рукою і побачив, як усередині автоматично ввімкнулося світло.

Більше нічого не сталося.

Харрі заглянув досередини і тут же відскочив, але встиг побачити те, що хотів. Усередині нікого не було. Тоді він підійшов до дверей.

Трульс відновив те, що забрав Харрі, коли був тут минулого разу: куленепробивний жилет, протигазову маску, МР-5, рушницю. Пістолети були тими ж, що й тоді, наскільки він пам’ятав. Тільки в середині стенду на місці, обведеному контуром, був відсутній один з пістолетів.

Якщо Трульс Бернтсен дізнався, що Харрі йде до нього, і зрозумів, для чого, він що, схопив пістолет і втік із квартири? Не потурбувавшись замкнути двері і вимкнути телевізор? Чому в цьому випадку він просто не влаштував засідку в квартирі?

Харрі обшукав усю квартиру і переконався, що там немає жодної живої душі. Перевіривши кухню і вітальню, він зачинив двері, неначе пішов з квартири, і всівся на шкіряний диван, стискаючи в руках зняту із запобіжника "Одесу". З цього місця йому було видно двері в спальню, але побачити його через замкову щілину було неможливо.

Якщо Трульс усередині, то з них двох у гіршому стані опиниться той, хто першим виявить себе. Усе було готово для довгоочікуваної дуелі. І Харрі став чекати, не рухаючись, спокійно, глибоко і беззвучно дихаючи, терпляче, як леопард.

Тільки через сорок хвилин, упродовж яких нічого не сталося, він увійшов до спальні.

Харрі сів на ліжко. Чи не зателефонувати Бернтсену? Це попередить його, але, судячи з усього, він уже зрозумів, що Харрі на нього полює.

Харрі вийняв телефон і включив його, почекав, поки він підключиться до Мережі, і набрав номер, який вивчив ще до того, як пару годин тому поїхав з Хольменколлен.

Він почекав три гудки, йому ніхто не відповів, і Харрі роз’єднався.

А потім він подзвонив Торкільдсену з телефонної компанії. Відповідь прозвучала за дві секунди:

— Чого тобі треба, Холе?

— Пошук по базових станціях. Трульс Бернтсен. У нього поліцейський робочий телефон, так що він майже напевно абонент вашої Мережі.

— Ми не можемо продовжувати спілкуватися у подібний спосіб…

— Це офіційний поліцейський запит.

— Тоді роби за процедурою. Зв’яжися з поліцейським юристом, направ запит начальникові кримінальної поліції і передзвони нам, коли отримаєш дозвіл.

— Це терміново.

— Слухай, я не можу продовжувати надавати тобі…

— Йдеться про вбивства поліцейських, Торкільдсене.

— У такому разі отримання дозволу забере кілька секунд, Харрі.

Харрі тихо вилаявся.

— Пробач, Харрі, але мені потрібно думати про те, щоб мене не зняли з посади. Якщо з’ясується, що я перевіряю переміщення співробітників поліції без дозволу… Чому ти не можеш його отримати?

— До побачення.

Харрі роз’єднався. На його телефоні було два пропущених виклики і три текстових повідомлення. Напевно, їх відправили, коли апарат був вимкнений. Він по черзі прочитав їх. Перше було від Ракелі.

Намагалася дзвонити. Удома. Приготую смачне, якщо скажеш, коли повернешся. У мене для тебе сюрприз, який мріє обіграти тебе в Тетріс.

Харрі перечитав повідомлення. Ракель приїхала додому. З Олегом. Його першим бажанням було негайно кинутися в машину, забувши про цей план, тому що він вчинив помилку, він не повинен зараз знаходитися тут. І в той же час він розумів: це усього лише перше бажання. Спроба уникнути неминучого.

Друге повідомлення прийшло з номера, який він не упізнав:

Я маю поговорити з тобою. Ти вдома? Сільє Г.

Він стер повідомлення. Номер, з якого надійшло третє повідомлення, він упізнав миттєво.

Думаю, ти мене шукаєш. Я знайшов розв'язання нашої проблеми. Приїжджай на місце вбивства Г., як тільки зможеш. Трульс Бернтсен.

Розділ 44

Перетинаючи парковку, Харрі звернув увагу на машину з вибитим склом. Світло ліхтарика відбивалося від осколків, що валялися на асфальті. "Сузуківітара". На такій же їздив Бернтсен. Харрі набрав номер чергового поліції.

— Харрі Холе. Перевірте, кому належить машина за номерними знаками.

— У наш час усі можуть самостійно зробити це в Мережі, Холе.

— Значить, ви зможете це зробити для мене, чи не так?

У відповідь він почув усмішку і продиктував номер. За три секунди відповідь була готова:

— Такий собі Трульс Бернтсен. Адреса…

— Добре.

— Ви щось хотіли повідомити?

— Що?

— Вона в чомусь замішана? Наприклад, викрадена або зламана?

Харрі не відповів.

— Алло?

— Та ні, ніби все гаразд. Просто непорозуміння.

— Але…

Харрі роз’єднався. Чому Трульс Бернтсен не поїхав звідси на своїй машині? Поліцейські Осло більше не користувалися таксі. Харрі спробував уявити собі карту метро Осло. Лінія метро проходить усього метрів за сто звідси. Станція "Рієн". Звуку потягів, що проходять, чутно не було. Вони йшли по тунелях. Харрі втупився в морок. Він щойно почув дещо інше.

Шурхіт власного волосся, що встає дибки.

Він знав, що це неможливо почути, але ніякі інші звуки до нього не долинали. Він знову вийняв телефон і набрав номер "К".

— Ну нарешті, — відповіла Катрина.

— Нарешті?

— Ти, напевно, бачиш, що я намагалася до тебе додзвонитися?

— Еге ж? Ти, схоже, захекалася?

— Я бігала, Харрі. Сільє Гравсенг.

— Що з нею?

— У неї в кімнаті по усіх стінах розвішані газетні вирізки про вбивства поліцейських. У неї є кийок, яким, за словами доглядача, вона відбивається від насильників. І у неї є брат, який знаходиться у божевільні після побиття двома поліцейськими. І вона божевільна, Харрі. Зовсім з’їхала з котушок.

— Ти де?

— У Ватерланнс-парку. Її тут немає. Гадаю, нам слід оголосити її в розшук.

— Ні.

— Ні?

— Вона не та, кого ми шукаємо.

— Що ти маєш на увазі? Мотив, можливість, схильність. Усе сходиться, Харрі.

— Забудь про Сільє Гравсенг. Я хочу, щоб ти перевірила для мене статистику.

— Статистику! — вона заволала так голосно, що мембрана телефону затріщала. — Я стою тут, і половина поліцейського реєстру насильників пускає слину, дивлячись на мене. Я шукаю потенційного ката поліцейських, а ти хочеш, щоб я перевірила для тебе статистику? Та пішов ти, Холе!

— Перевір статистику ФБР: скільки свідків померло в період між тим, як офіційно отримали статус свідка, і початком процесу?

— Яке це має значення?

— Просто назви мені цифри, гаразд?

— Ні!

— Добре, тоді вважай це наказом, Братт.

— Ну що ж, але… агов, почекай! Хто з нас двох тут начальник?

— Ну