Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Настя і Віктор теж зайняли свої місця в залі. Дівчина ще дуже довго намагалася вгамувати тремтіння в колінах і не дивитися в бік, де сидів Стас. Дико злилася на себе за те, що якась крихітна частина її свідомості затремтіла від однієї лише можливості стояти з ним поруч. Вона була така маленька, але зудила, як комар, який наполегливо дзижчить над вухом, а відігнати його не виходить. Ні, ставлення Насті до хлопця не змінилося. Він як був для неї негідником, таким і залишився, навіть ще гірше. За те, що викликав такі суперечливі почуття, Настя зненавиділа його ще сильніше.

Концерт тривав довгих чотири години. Під кінець половина сидінь спорожніла. Коли ведучі, нарешті, попрощалися, здається, все видихнули з полегшенням. Але це був ще не кінець. Найгірше було попереду. Директор телеканалу запросив найбільш наближених до свого заміського будинку для святкування грандіозної події в закритій обстановці. Таких привілейованих виявилося чоловік п'ятдесят, шістдесят. Найбільш рейтингові і знамениті. І хто б міг сумніватися в тому, що Віктор Свіридов не ввійде в їх число? Настя настільки втомилася, що заснула прямо в машині, поки вони їхали до місця призначення. Їй так хотілося додому, в ліжко і тишу, але ні, Віктор потягнув її туди, де доведеться весь вечір дивитися на задоволену фізіономію Стаса.

Заміський будинок тільки називався будинком, насправді це був майже палац. З білого каменю, в стилі модерн, з навороченими дорогими меблями і гостьовим будиночком на додачу. Протягом години підтягнулися гості. Всі перевдяглися в більш зручний і простий одяг. Господар будинку, Аркадій Веніамінович не поскупився на частування. Офіціанти снували повз гостей, розносячи на підносах чорну та червону ікру, фуагра, м'ясні делікатеси. Кращий сушист Київа балував гостей ролами і суші, а спеціально запрошений бармен з Німеччини найсмачнішими коктейлями.

Настя спочатку підходила з Віктором до їх спільних знайомих, коротко розповідала про життя і, звичайно ж, обіцяла всіх покликати в гості. Як же без цього? "Кращі друзі". Коли приїхала Маша, дівчина вперше за весь вечір відчула полегшення і рідне плече поруч.

- Підемо вип'ємо, подруго. - Маша відтягнула її відразу до бару у величезній вітальні. Проходячи повз дорогих київських левиць, що крутили сідницями під музику, та не тверезих молодих людей, націлених на приємне закінчення вечора з цими самими левицями, Настя випадково зачепила когось плечем і обернулася, щоб вибачитися, але слова застрягли в горлі. Прямо перед нею в парі сантиметрів стояв Стас, обіймаючи за талію Ленц.

- Ох, Анастасію, і ви тут, - затріщала ні з того ні з сього ця Світлана, як ніби вони знайомі були, хоча це не так. - Мене Світлана звати. Дуже багато хорошого про вас чула, - протягнула руку з довгими гострими нігтями, вкритими яскраво червоним лаком.

- Дуже приємно, - скриплячи зубами, натягнула посмішку Настя, і знизала їй руку. - Не треба вірити всьому, що говорять.

- Це точно, - несподівано підтвердив Стас, викривляючи губи в жовчній посмішці. - Не все те золото, що блищить, кохана! - у Насті шлунок звело. Кохана, значить ...

- Це ти про що? - блондинка здивовано відчинила яскраво нафарбовані очі, поки Стас поглядом Настю свердлив. Презирливим таким і гострим, як бритва.

- Це він про себе, - широко посміхнулася Настя, відповівши замість хлопця. - Так що будь обережна, Свєто, як би дорогий метал не опинився дешевої фальшивкою. Вибачте, мені йти потрібно.

Відвернулася і відправилася за Машею, яка пильно спостерігала за їх діалогом. Сіли за барну стійку і замовили зразу по два шота абсенту. Ніякого шампанського. Насті необхідно було розслабитися. Усередині таке полум'я вирувало, що хотілося щось розбити. Краще фізіономію Стаса.

- Настюхо, ти нічого мені розповісти не хочеш? - прокричала на вухо Машка, присуваючись ближче до подруги. Вперше за весь час вона задає пряме запитання, відповідь на яке і сама вже знає. Настя розуміла, що Маша хоч іноді і поводиться нерозумно, насправді не дура і давно все зрозуміла сама. Може не все, але багато чого.

- Про що ти?

- А то ти не знаєш.

- Гадки не маю!

- Ммм, він з нею вже дев'ять місяців крутить, - кивнула блондинистою головою в бік імпровізованого танцполу, і Настя ненароком простежила за її поглядом. Пара все ще танцювала. Свєта спиною до Стасу. Його руки блукають від її талії до стегон. Губи на білосніжному плечі, а у Насті серцебиття збивається. Чорт.