Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"

− Чому мені здається, що ти зараз хитруєш? – примружується мій світлий се-аран.

− Не знаю, мій пане. Я говорю абсолютно щиро, − роблю зовсім уже невинні очі.

− Хм, − видає недовірливо А-атон. – Добре, дозволяю поснідати після візиту до лікувального крила. А після сніданку до тебе прибуде рія Сора.

− Навіщо? – я від несподіванки навіть сідаю назад на ліжко.

Новина не те щоб дивна. Скоріше несподівана. Свою наставницю я не бачила після весілля Танатріс. Весь цей час палац був закритий для відвідувань. І те, що зараз її так терміново до мене викликали, змушує трохи нервувати. Чує моє серце, що чекають на мене знову якісь новини. Сподіваюся, хоча б цього разу добрі.

− Пізніше розповім, − ухиляється від відповіді се-аран. − Іди мийся й одягайся. Чотжара можеш не чекати, він відбув до Дому Бронзових на-агарів за моїм дорученням. Якщо потрібна допомога, кажи одразу мені.