Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

Ну, мало що?

А ще Льєну здавалося, що він про щось забув. Про якусь дурницю. Але згадати, про яку саме, не виходило. Хоча воно було важливим. Начебто.

***

Студенти нічого підозрілого так і не згадали, скільки Льєн їх не розпитував. А запитати всіх інших про різне дивне він не здогадався. Та й не трапилися вони йому на очі. Зайняті були хто чим.

А вночі навколо школи ходили якісь темні особи. Але їх бачили тільки їжаки, які теж там бродили в пошуках чогось їстівного. А всі інші, навіть якщо й не спали, побачити нікого не могли через кущі і бур'яни, що розрослися. А почути не могли тим більше — ці особи мали поглинаючі звуки амулети. І все б цим любителям потинятися вночі зійшло з рук, їх би ніхто так і не помітив, а хто б помітив, не звернув би уваги, якби одна з них не спіткнулася об їжака, не обізвала його поганим словами, а потім ще й штовхнула. Ось після цього їжаки і стали цих осіб переслідувати і спостерігати за ними. І побачили дуже багато цікавого.

На жаль, Ваня, який з ранку розливав молоко по блюдечках, не здогадався поцікавитися нічними подіями, а розповідати про щось без прохання їжаки не вміли. А потім взагалі стало не до них.