Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 122 123 124 ... 161
Перейти на сторінку:
Джоркінз... і... і Волдеморта... казав, що Волдеморт стає сильніший...

- Авжеж, - Дамблдор пришвидшив темп, і вони вбігли в непроглядну темряву.

- Він поводиться ненормально, - розповідав Гаррі біжучи. - Здається, він не розуміє, де перебуває. Постійно говорить так, наче звертається до Персі Візлі, а тоді його перемикає і він починає бубоніти, що хоче побачитися з вами... Я залишив його з Віктором Крумом.

- З Крумом? - різко вимовив Дамблдор і пришвидшив крок. - Не знаєш, чи ще хтось бачив містера Кравча?

- Ні, - сказав Гаррі. - Ми з Крумом розмовляли. Містер Беґмен якраз закінчив розповідати нам про третє завдання, ми трохи відстали, а потім побачили, що з лісу виходить містер Кравч...

- Де вони? - спитав Дамблдор, коли з темряви виринула бобатонська карета.

- Отам, - Гаррі вийшов уперед, щоб показувати Дамблдорові стежку поміж дерев. Він більше не чув голосу Кравча, але знав, куди йти. Це було недалечко від бобатонської карети... десь тут...

- Вікторе! - погукав Гаррі.

Ніхто не відповідав.

- Вони були тут, - сказав Гаррі. - Вони точно були десь тут...

- Лумос, - Дамблдор засвітив чарівну паличку й підняв її догори.

Вузький промінь світла перебігав з дерева на дерево й освітлював землю. І раптом упав на чиїсь ноги.

Гаррі з Дамблдором кинулися вперед. Крум лежав непритомний. Навколо не було й сліду містера Кравча. Дамблдор присів біля Крума й обережно підняв йому повіку.

- Його оглушили, - тихо сказав він, роззираючись. Схожі на півмісяці окуляри поблискували у світлі чарівної палички.

- Може, я когось покличу? - спитав Гаррі. - Мадам Помфрі?

- Ні, - швидко сказав Дамблдор. - Залишайся тут.

Він підняв чарівну паличку й націлив її в напрямку Геґрідової хатини. Гаррі помітив, як щось срібне вилетіло з кінчика палички і майнуло поміж дерев, неначе примарний птах. Дамблдор знову нахилився над Крумом, доторкнувся до нього паличкою й сказав:

- Розсійчари!

Крум розплющив очі. Вигляд у нього був очманілий. Побачивши Дамблдора, він спробував сісти, але той поклав руку йому на плече і змусив лягти.

- Він на мене кидатися! - пробелькотів Крум, приклавши до голови руку. - Старий псих напасти на мене! Я дивитися, куди піти Поттер, а він напасти ззадо!

- Полеж, - сказав Дамблдор.

До них долинуло гупання кроків і незабаром з'явився захеканий Геґрід з арбалетом та з Ікланем.

- Пане професоре! - вигукнув він. Його очі розширилися. - Гаррі!.. Що си стало?..

- Геґріде, треба, щоб ти привів професора Каркарофа, - сказав Дамблдор. - На його учня напали. Як приведеш, повідом професора Муді...

- Без потреби, Дамблдоре, - пролунало хрипке гарчання. - Я вже тут. - Муді шкутильгав до них, спираючись на костур і присвічуючи собі чарівною паличкою.

- Клята нога, - сердито буркнув він. - Я був би тут скоріше... що сталося? Снейп казав щось про Кравча...

- Про Кравча? - сполотнів Геґрід.

- Геґріде, прошу привести Каркарофа! - перебив Дамблдор.

- А, так... зара' приведу, пане професоре, - сказав Геґрід, розвернувся й зник поміж темних дерев. Іклань побіг за ним.

- Мені не відомо, де Барті Кравч, - сказав Дамблдор до Муді, - але його необхідно знайти.

- Я тільки «за», - прогарчав Дикозор і, виставивши вперед чарівну паличку, пошкутильгав у ліс.

Ні Дамблдор, ні Гаррі більше не промовили й слова, доки не почули характерних звуків наближення Геґріда з Ікланем. Блідий і схвильований, Каркароф ішов з ними. На його плечах вилискувало сріблясте хутро.

- Що це таке? - закричав він, коли побачив на землі Крума, а поряд - Гаррі та Дамблдора. - Що відбувається?

- На мене напасти! - сказав Крум, знову сідаючи й потираючи голову. - Містер Кравч чи як там його називато...

- Кравч на тебе напав? На тебе напав Кравч? Суддя турніру?

- Ігорку - почав Дамблдор, та Каркароф випростався, судомно вчепився в своє хутро і аж посинів.

- Це зрада! - заревів він, тицяючи в Дамблдора. - Це змова! Ви з вашим Міністерством магії заманили мене сюди під фальшивим приводом! Це не справжній турнір! Спершу ви запхали в нього Поттера, хоч йому й замало років! Тепер ваш друг з міністерства намагається здихатися мого чемпіона! В усій цій справі ніяк не обійшлося без корупції та подвійної гри, головну роль у якій відіграєте ви, Дамблдоре, з усіма вашими балачками про відновлення міжнародних чарівницьких зв'язків, про стирання відмінностей між нами... Ось що я думаю про вас!

І Каркароф плюнув Дамблдорові під ноги. Геґрід схопив його за хутро, підняв угору і вдарив об найближче дерево.

- Прошу си вибачити! - гаркнув він, поки Каркароф хапав ротом повітря й махав ногами, адже Геґрід своєю масивною долонею стис йому горло.

- Геґріде, ні! - крикнув Дамблдор. Його очі спалахнули.

Геґрід забрав руку, що притискала Каркарофа до дерева. Той сповз додолу й безформною брилою гепнувся на коріння. Дрібні гілочки й листочки посипалися йому на голову.

- Будь ласкавий, Геґріде, проведи Гаррі до замку, - суворо наказав Дамблдор.

Тяжко дихаючи, Геґрід зміряв Каркарофа сердитим поглядом.

- Мо', директоре, я краще си лишу тут...

- Геґріде, ти відведеш Гаррі до школи, - твердо повторив Дамблдор. - Аж до ґрифіндорської вежі. А тебе, Гаррі, я попрошу залишатися там. Хоч би як тобі хотілося щось зробити, хоч би як хотілося вислати сову - все це зачекає до ранку. Ти мене зрозумів?

- Е-е-е... так, - кивнув Гаррі, вражено дивлячись на нього. Як Дамблдор довідався, що саме цієї миті він думав, що треба відіслати до Сіріуса Левконію з повідомленням про останні події?

- Директоре, я лишу з вами Ікланя, - Геґрід усе ще загрозливо позирав на Каркарофа, що лежав під деревом, заплутавшись у хутрі і в корінні. - Будь тутка, Ікланю.

Вони мовчки проминули бобатонську карету і попрямували до замку.

- Як він си насмілив, - загримів Геґрід, коли вони проминули озеро. - Як він си насмілив звинуватити Дамблдора? Казати, що Дамблдор робив усі тоті речі! Що Дамблдор хтів, аби ти зайняв перше місце в турнірі! Не знаю, коли я й видів, аби Дамблдор так си хвилював, аби так прагнув зробити всьо файно, як на турнірі... А ти! - раптом сердито сказав він Гаррі, який, глянувши на свого кремезного друга, відступив назад. - Що ти робив тамка з тим Крумом? Він же з Дурмстренґу, Гаррі! Міг на місці тебе й заклясти, хіба нє? Чи Муді тебе ніц не навчив? Тілько уяви, шо могло си стати...

- Крум не поганий! - захитав головою Гаррі, коли вони піднімалися сходами

1 ... 122 123 124 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"