Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee"

– Не хочеш кудись зайти? Чи просто по місту гулятимемо? – запитав Нік.

– Я б зайшла, але я зовсім не розумію, що написано на вивісках, тільки вітрини і рятують своєю наочністю, – зізналася я.

– Он бачу написано «Бар», пішли зайдемо, може є що випити, мені Орн сказав що ми зможемо розплатитися грошима королівства, – порадував мене Нік.

– Я не проти, тільки як ти зрозумів що це бар, там якась тарабарщина написана, – зауважила я, підходячи ближче.

 – Ну як же, – здивувався він, і почав вдивлятися в літери. – Дивно, я справді можу це прочитати і зрозуміти, але я не вчив мову драконів, – здивувався він. – Потрібно буде спитати у Орна, чому це так, але це буде після, зараз давай відпочинемо, – і він відчинив переді мною двері місцевого бару.

Усередині вже були відвідувачі, всі весело щебетали, але знову ж таки я й слова не могла розібрати. З меню ситуація була схожа, тому цей обов'язок я спихнула на Ніка. Нам принесли вино і якісь закуски. Все було дуже смачно та незвичайно, вино виявилося досить міцним і з додаванням спецій та фруктів, що приємно здивувало мої смакові рецептори. Виявляється, раса драконів давно вже займається і сільським господарством і виробництвом. Те, що говорили про підношення для драконів, це теж виявилися вигадки і легенди, адже дракони здатні самі себе прогодувати, особливо якщо врахувати, що вони керують самою природою і можуть підживлюватися з енергетичного потоку, чого я так і не навчилася поки що.

Не поспішаючи я цідила вино і зрозуміла, що почуваюся тут досить некомфортно. Якби не Нік, я б навіть замовити нічого не змогла, а він на диво вже навіть почав розмовляти з якимось синявим драконом незрозумілого мені віку. Цікаво чи усвідомлює він, що зараз говорить не мовою королівства, адже мені залишається просто мовчки слухати і моргати. І тільки но я задивилася на весело розмовляючу пару подружок за столиком під вікном, як мене відволік знайомий голос.

– Ніколас! Як я рада вас бачити, – повільно впливла в зал Селіна, вона була високою, як практично і всі тут, крім зрозуміло мене, хоч раніше я вважала, що в мене хороший зріст, але в порівнянні з ними я вражаюче нижча. Щоб звернути на себе увагу вона говорила зрозумілою мені мовою, але потім різко перейшла на свою драконячу і я перестала їх розуміти. Вона підійшла до хлопця за стійкою привітавши його поцілунком у щоку і теж саме зробила з Ніком при цьому кокетливо усміхаючись і стріляючи очима. Вони почали балакати, а мені стало жахливо прикро, що я не можу їх зрозуміти і вклиниться в розмову. Селіна кілька разів кинула на мене глузливий погляд після чого я все ж таки вирішила прилаштуватися до них.

– Нік, ти випадково не знаєш яка зараз година? – спробувала я почати з цього, адже по суті у мене час на прогулянки обмежений, а ми вже були тут досить довго. Але у відповідь він мені щось сказав, чого я зовсім не зрозуміла, і відволікся далі на бесіду. – Зрозуміло..., – зітхнула я і допивши вино, поставила свою склянку на стійку, залишила там же монети вилучені з просторового кільця, я пішла, адже Ніка знову захопили в розмову. Вийшовши з бару я побігла в напрямку замку що є сили, мене розпирало від образи і безпорадності, мені хотілося якнайшвидше повернутися до Нілли, в ту закриту кімнату, щоб побути в тиші, щоб ніхто не розмовляв зі мною незрозумілими мовами, адже я теж хочу розуміти їх. Вдруге за кілька днів почуваюся непотрібною і якимось сміттям. Те, коли сказали, що я лише заміна сестри, безграмотна в науці правління і бездарна, це я й сама розуміла мене не вчили цьому, а тепер ще така ж марна знайома, яку навіть соромно з кимось познайомити в компанії.

Добігла я швидко, навіть швидше ніж могла уявити, в горах був неймовірно гарний захід сонця, але я не звернула на нього уваги, а влетіла в тренувальну кімнату як метеор.

– Анко, з тобою все гаразд? – злякалася Нілла, яка вже чекала на мене.

– Так, я готова вчитися, – сказала я витираючи сльози, що накотилися.

– Ти впевнена? – не повірила вона.

– Більш ніж, – видавила я з себе, після чого сіла на підлогу і заплакала.

***

Нілла не на жарт перелякалася, адже зовсім не уявляла, що робити, і через що ця істерика. Що могло статися за ці кілька годин перерви, що емоції та магія Анки стали настільки нестабільними. Вона бачила як з неї прямо сочиться сила, але до чого це призведе. Може все ж таки тіло Анки, незважаючи на наявність татуювання, не готове до перетворення, а якщо це так, то вона може постраждати якщо звичайно станеться не найгірше. Нілла намагалася збагнути що робити, поки не трапилася біда.

– «Любий», – подумки покликала вона свого чоловіка, адже в таких обставинах тільки він міг допомогти.

– «Що сталося?», – не зволікаючи відповів він.

– «Здається у нас проблеми. Анка зовсім нестабільна, може статися лихо. Потрібно якось проконтролювати викид її сили, але мені одній не впоратись, адже мій вітер проти вогню не працює», – стурбовано сказала вона та її емоції передалися чоловікові разом зі словами.

 – «Слідкуй за нею, скоро буду».

Анка вже не плакала, вона сиділа мовчки дивлячись в одну точку і щось обмірковуючи, Нілла обережно підійшла до неї, щоб дізнатися як вона почувається.

– Анніко, сонечко, ти як? Чи є щось, що тебе турбує? – запитала вона, а Анка перевела на неї погляд від чого сіпнулася навіть Нілла адже навіть їй такого ще не доводилося бачити.