Читати книгу - "Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі"

Сибіл арештована у Кракові.

Її серце стиснулося, паніка накрила її хвилею.

Це все через Амірана.

Королева миттєво схопила телефон, її пальці здригалися.

Вона набрала сина—принца Алі.

Його голос у трубці був спокійним, але Маріама говорила жорстко:

— Негайно звільни Сибіл! І покінчи з Аміраном.

Її голос був крижаним, вона не терпітиме такої ганьби.

Бліда Хадіра мовчки йшла стежкою, її сукня легко торкалася трави, а думки, сповнені гіркоти, розривали душу.

Це не повинно було так закінчитися.

Раптово перед нею з’явився принц Даніель.

Його очі були затінені тривогою, а рухи напружені.

Він зробив крок до неї, невпевнено проказавши:

— Хадіро, я хотів поговорити з тобою раніше… але ти не слухала.

Вона застигла на місці.

Даніель провів рукою по волоссю, видихнув.

— Мені шкода. Мені слід було відразу сказати, що я люблю іншу. Я не хотів тебе ранити… не хотів, щоб усе зайшло так далеко. Пробач мене.

Хадіра стиснула кулаки.

Її голос здригнувся, коли вона прошепотіла:

— А твоя душа не болить через мене?

Даніель мовчав.

Її серце билося так, що здавалося, ось-ось розколеться.

Вона зробила крок вперед і штовхнула його.

Але він швидко схопив її за руку, стримуючи її імпульс.

В світлі місяця Хадіра помітила його кільце—той символ, який колись означав їхнє майбутнє.

Вона різко прибрала руку, немов обпеклася.

Все скінчено.

Вона більше не дозволить собі плакати перед ним.

— Ти кохаєш по справжніму свою Самію? — голос Хадіри був твердим, настійливим.

Даніель відкрив рота, щоб відповісти.

Він знав правду.

Але сказати її вголос…

Хвилина затягнулася у вічність.

Місячне світло падало на обличчя Хадіри, підкреслюючи блиск сліз в її очах.

І коли Даніель нарешті зібрався сказати те, що давно носив у собі, голос раптом розітнув нічну тишу.

— Даніелю, залиш її в спокої!

Принцеса Вікторія різко наблизилася до них.

Її погляд був рішучим, а її рука впевнено лягла на плече подруги.

— Нехай Хадіра йде. Якщо ти не припиниш, то пожалкуєш про це. Ми зробимо все, щоб ти більше не завдавав їй болю!

Хадіра, здавалося, завмерла.

Але потім її пальці стиснулися, і вона, не кажучи ні слова, відступила.

Вона знала—Вікторія її захистить.

Вікторія була їй не просто подругою—вона була її сестрою у всьому, окрім крові.

Хадіра кивнула, залишаючи їх наодинці.

Тепер Вікторія мала сказати все, що накопичилося у її серці.

А Даніель мусив це почути.

Розмова між принцом Даніелем та принцесою Вікторією

Нічне повітря було прохолодним, а напруга між Даніелем і Вікторією висіла в повітрі, наче грозова хмара.

— Ти робиш помилку, Даніелю, — голос Вікторії був твердим.

Даніель стиснув пальці, дивлячись на неї з прихованим роздратуванням.

— Я прийняв своє рішення. Я кохаю Самію.

Вікторія підійшла ближче, її очі блищали обуренням.

— Ти навіть не подумав про Хадіру. Ти принизив її! Вона відчуває себе зганьбленою, а ти... ти просто обманював її.

Даніель заплющив очі, видихнув.

— Я не хотів завдавати їй болю. Я не знав, як усе складеться.

— Це не змінює того, що ти зруйнував її щастя!

Принц зітхнув.

— Я поважаю твою думку, Вікторіє. Але прошу тебе поважати і моє рішення. Я люблю Самію.

Його голос був спокійним, але у ньому звучав виклик.

Вікторія збиралася відповісти, але їхній розмові завадив шейх-принц Діма.

Він стояв неподалік, його руки схрещені, а очі пильно дивилися на Даніеля.

— Даніелю, йди геть. Я більше не хочу чути подібне.

У його голосі не було гніву—лише розчарування.

Даніель мовчки поглянув на Діму, потім перевів погляд на Вікторію.

Вона більше не сказала ні слова, а просто розвернулася і пішла шукати Хадіру.

А Даніель попрямував у бік покоїв Самії.

Діма залишився один.

Він стояв у нерухомій тиші, поглянувши на небо.

Його думки були важкими.

"Любов... Чи справді вона варта того, щоб руйнувати все навколо?"

"Даніель помиляється... або ж просто занадто засліплений."

"Катар змінюється. А разом із ним змінюємося і ми..."

Вікторія йшла поруч із Хадірою, намагаючись розвіяти її печаль.

Але раптом вона завмерла.

На стежці попереду стояла знайома фігура.

Самія.

Напруга повисла у повітрі, мов громова хмара перед бурею.

Вікторія різко обернулася до служниць.

— Відведіть Хадіру в її покої. Негайно.

Служниці, не ставлячи зайвих питань, взяли Хадіру за руку і швидко повели її геть.

Вікторія залишилася наодинці з Самією.

— Я не хотіла, щоб все склалося саме так, — сказала Самія, її голос був тихим. — Я хотіла поговорити з тобою. Розповісти про почуття Даніеля.

Вікторія холодно стиснула губи.

— Я не хочу тебе ні бачити, ні чути. Ти зруйнувала щастя Хадіри з Даніелем. Вони були близькі, а ти скористалася цим.

Очі Вікторії блиснули гнівом.

— Ти звабила його заради влади.

Самія не виглядала здивованою її словами.

Вона мовчки спостерігала за принцесою.

Вікторія зробила крок вперед.

— Хто ти така? Чому ти прийшла до нас?

Самія наблизилася, нахилилася до її вуха і пошепки промовила:

— Запитай у своєї матері. Ти так їй довіряєш. Вона знає, хто я така. З часом ти зрозумієш.

Вікторія відсахнулася.

Вона дивилася, як Самія повільно йде до королеви Фейзи, що чекала її здалеку.

Її груди стислилися.

Їй не хотілося бути втягнутою в ці інтриги.

Але вона відчувала—щось приховується.

Її мати, королева Олена… чи може вона теж бути частиною цієї гри?

Час покаже.

_____________________________________________________________________________________