Читати книгу - "Білі зуби"

— Я й сама не знаю, нашо я це роблю, містере Топпс, — сказала Гортенз, хитаючи головою. — Часом я думаю, що мугла би бути з пастирями, знаєте? Незважаючи на те, шо я кубіта… Я чую, як Господь гуворить до мене… Це погана звичка… але дупіру так багато змінилося у нашій церкві, часом тєжко за всім встежити…

Раян підняв оченята з-за товстих скелець. Його обличчя скривилося від болю.

— Нічоуго не змінюється у слоуві Госпоудньому, місіс Бе. Тільки люуди поумильоються. Нойбільше, щоу ви моужете зроубити, ток це моулитися, щоб Бруклінсько Зала поушвидше ном поувідомила остонню дату. Бу-бу-бу…

— А так-так, містере Топпс. Я так і роблю денно і ношно.

Раян плеснув у долоні, слабо імітуючи ентузіазм:

— Туож, чи проувильно я поучув, що но снідонок у нос порей, місіс Бе?

— А так-так, містер Топпс, із туматами, які ви принесли, якщо ваша ласка, то передайте їх кухарю, прошу пана. — Гортенз сподівалася, що так він нарешті зауважить Айрі. — Прошу глянути, то моя онука Айрі Амброзія Джонс. А то містер Раян Топпс. Привітайся, ціп’ятко.

Айрі привіталась, нервово підійшовши і простягнувши йому свою руку. Але від нього не надійшла жодна відповідь, і нерівність тільки збільшилася, коли він нарешті побачив її; в його очах зблиснуло впізнавання, тоді як Айрі не могла розпізнати навіть типу, навіть роду таких облич; його потворність була цілком унікальною — рудіший за усіх рудих, вкритий ластовинням, де тільки можна і не можна, переплетений синіми венами, як кальмар.

— То… то… Кларина дочка, — сказала Гортенз на пробу. — Містер Топпс знав твою маму довший час. Але все добре, містере Топпс, вона буде тепер жити з нами.

— Тільки короткий час, — поспішно виправила Айрі, зауваживши перестрашений вираз обличчя містера Топпса. — Тільки кілька місяців, можливо, зиму, поки я ще вчуся. У мене іспити в червні.

Містер Топпс не поворухнувся. Більше того, в ньому нічого не поворухнулося. Наче порцелянова армія, готова в бій, але не здатна вирушити.

— Донька Клари, — повторила Гортенз зі сльозами в голосі. — Вона мугла би бути вашою.

Айрі навіть не здивувалася на це закінчення, додане пошепки; вона просто додала це в список: Амброзія Бовден народжувала під час землетрусу… капітан Чарлі Дурхам був чортів ідіот… фальшиві зуби у склянці… вона могла би бути вашою…

Зовсім без надії в голосі Айрі перепитала:

— Що?

— Ой, та нічо, Айрі, ціп’ятко. Нічо, нічо. Пусти, я йду підсмажу тумати. Я вже чую, як бурчать ваші животи. Ви ж не забули Клару, так, містере Топпс?

Уже дві хвилини Раян не кліпаючи дивився на Айрі, з абсолютно прямою спиною і відкритим ротом. На це питання він, нарешті, зібрався, закрив рота і сів біля ненакритого столу.

— Кларина дочка, так? Бу-бу-бу-бу… — Він витягнув з кишені схожий на поліцейський записник блокнотик і націлився в нього олівцем, так ніби це мало змусити його пам’ять запрацювати. — Бочите, багато подій і людей з мого попереднього життя, токого, як воно було, були відтяті всемогутнім мечем Господа Єгови, послоним просвітити мене Істиною, і, позаяк Він вибров мене на нову роуль, я повинен був, як мудро радить Повло у посланні до Коринтян, забути про дитячі речі й доузволити великому туману повити мої попередні образи, серед яких, — сказав Раян Топпс, схопивши тільки один маленький ковток повітря і свою виделку, яку йому дала Гортенз, — твоуя мотір і все, що з нею було поув’язане. Бу-бу-бу…

— Вона про вас теж ніколи не згадувала, — сказала Айрі.

— Ну, це все було вже так давно, — зауважила Гортенз удавано радісно. — Але ви зрубили з нею все, що могли, містере Топпс. Вона була моїм чудом, Клара. Мені було тоді сорок вісім! Я так сподівалася, що вона Господня дитина. Але Клара була вибрана для зла… Вона ніколи не була Божою дитиною, і пізніше я вже не могла нічого зрубити.

— Він зішле свою помсту, місіс Бе, — сказав Раян з такою щирою жвавістю, якої Айрі від нього ніяк не чекала. — Він пошле жохливі строждання тим, хто цього зослужив. Мені три пляцки, будь ласка.

Гортенз поклала всі три тарілки на стіл, і Айрі, раптом усвідомивши, що вона не їла ще від вчорашнього ранку, нагребла собі цілу гору пляцків.

— А-а! Гаряче!

— Ліпше гаряче, ніж зимне, — сказала Гортенз похмуро, недвозначно здригнувшись. — Отак, амінь.

— Амінь, — відгукнувся луною Раян, хоробро підвішуючи на виделку гарячий, як вогонь, пляцок. — Амінь. Тож, що саме ти вивчаєш? — запитав він, так зосереджено дивлячись кудись поза Айрі, що вона не відразу навіть зрозуміла, що він звертається до неї.

— Хімію, біологію і релігієзнавство, — Айрі подмухала на гарячий шматочок. — Я хочу бути стоматологом.

Раян пожвавися:

— Релігієзнавсто? А вуони розповідали вам про єдину істинну Церкву?

Айрі засовалася на своєму стільці:

— Еее… Я думаю, краще сказати — про три великі релігії. Юдеї, християни, мусульмани. Ми місяць сиділи на католицизмі.

Раян зморщився:

— Моуже, в тебе є ще йоукісь інтереси?

Айрі замислилась.

— Музика. Я люблю музику. Концерти, клуби, такі речі.

— Так, бу-бу-бу. Я теж токим ціковився свого часу. А тоді Родісна Новина сягнула мене. Великі зіброння моулоуді, такі як чості поупульорні коунцерти,