Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Марійко, обережно! — пробасив магістр.

Дівчинка розгойдалася, підтягнулася на руках і піднялася над поперечиною. А я, придивившись, зрозуміла, що вона частково перетворилася. У неї на штанях у районі хвоста був захований проріз, і зараз через нього висунувся хвіст і допомагає їй балансувати. А дрібна постоявши на руках, подивилася на сусідню перекладину, залізла на цю ногами і стрибнула. Я миттю підскочила на ноги, всі, хто бачив, злякалися. Але малятко дострибнуло і трималося ручками, розгойдуючись. А потім зірвалася на підлогу. Приземлилася вона вже кошеням і жалібно замявкала. Я раніше за всіх підскочила до неї. Вона мені відразу постраждалу лапку простягнула. Я їй трохи знеболила і продіагностувала.

— У тебе перелом без зміщення.

Я наклала їй магічну шину і підхопила вгодоване кошеня на руки.

— Важка вже.

Тейлін забрав своє диво і з усмішкою сказав:

— Ти була набагато легшою, шкіра й кістки. Ці все ж таки ласуни.

Цілитель, який прийшов, запустив відновлення і похвалив мене за шину. Але похитав головою, мовляв, я занадто виснажена. Частину заняття, що залишилася, дівчатка сиділи зі мною на матах. До того ж усі четверо були у вигляді кішок, я через деякий час теж обернулася, і ми дружною пухнастою купкою задрімали на матах. У другій половині занять прийшли ведмежата. Подивилися на нас і теж обернулися, лягли по краю, немов охороняючи.

— Гарно виглядаєте, — сказав староста наприкінці заняття. — Лія, а ти дрібна виявляється. Раніше на тлі хлопців не так помічав.

Я на це тільки фиркнула і піднялася. Кошенята повскакували. Тільки Марійка на одну лапку не наступала і стрибала на трьох.

— Гаразд-гаразд, ти висока, але шкіра і кістки.

— У дитинстві була дрібною худенькою, — сказав у нього за спиною магістр — Доводилося няньчити цей клубочок шерсті. А тепер вона няньчить моїх кошенят.

Ведмежата запитально гаркнули.

— Ви вже лоби здорові, вас уже не няньчить, але може відлупцювати.

Я фиркнула на це зауваження. І подивилася на себе, а потім на габарити хлопчаків.

— Ну, я не про другу іпостась говорив. У цій ти хіба що кігтями по морді можеш дати. Більше ніде не проб'єш шкуру.

Ми з хлопчаками переглянулися. Вони зрозуміли своє вразливе місце. І подивилися на пузо.

— До живота ви під час бійки вже нікого не пускаєте, слава богу, навчилися. Але й там у вас шкура міцна.

Відійшла від дітей і потягнулася. Кошенята повторили за мною, тільки Марійка сиділа підібгавши лапку. Батько її підхопив під передні лапки й поклав собі на плече.

— Двадцять хвилин перерва і друге заняття, — нагадав він хлопцям.

Сам нагладжував сумну доньку.

— Не переживай, до вечора зможеш уже нормально ходити і навіть бігати.

Марійка йому тихо муркотнула.

За кілька днів оговталася і знову поглядала на смугу перешкод, що налаштовував магістр нам перед заняттям. У залі це було завжди незвично.

— Що ти там уже надумала? — запитав Тейлін — По задумливій мордочці бачу, що потім цілителя доведеться кликати.

— Часом мій дар на паузу не ставиться, особливо якщо я посилено над чимось думаю. Вночі змогла скласти ту смугу перешкод, що на нас чекатиме. Мій улюблений ліс здасться нам раєм і відпочинком із нечистю на побігеньках.

— Хм, навіть так. Зараз відправимо хлопців бігати, а ти викладачам покажеш голограму. Я ж правильно зрозумів, ти вже перенесла на кристал?

— Так, сер.

Тейлін поморщився, не любив, коли я йому сер казала. Він мене, як дочку сприймав.

— А як же моя розминка? — запитала, коли хлопців відправили бігати, поки що по залу.

— Встигнеш ще. Поки ти на привида схожа, не ризикну відправляти навіть бігати. Ти нормально не відновилася, менше третини резерв.

Задумалася, звідки тут ще інші викладачі з фізичного розвитку та бойової підготовки. І де інші курси?

— Ліє, йди сюди, — покликав магістр. — Ну що панове, готові подивитися смугу перешкод із зірочкою для викладачів.

Він відвів мене до виходу із залу, де стояло кілька його колег. Активувала кристал і розгорнула карту смуги та стала розповідати про пастки і перешкоди. Чоловіки активно коментували, але довелося швидко їх засмутити.

— А якщо це все без застосування магії, максимум друга іпостась.

— Знущаєшся?

— Ще ні.

— Хм, а тут тільки в другій іпостасі й пройти.

— Цікаво, як Лішкорт тут скакатиме? — пробурмотіла собі під ніс.

Магістри покотилися зі сміху.

— Я б теж на це подивився, — сказав один із викладачів.

— Можеш залишити нам кристал? — запитав Ялін.

— Так, тільки спочатку потрібно копію зробити і ще декому показати.

— Лія, сонечко, Лішкорту поки не показуй. Нехай уже готову смугу подивиться. Нам усім цікаво на його реакцію подивитися.

Просто кивнула. Копію запису було робити легко і маловитратно за енергією. Я хотіла показати її Алексу з друзями. І завтра якраз побачуся з ними, дуже на це сподіваюся. Їх уже обрадували новим назначенням і Гор, зі слів Алекса, був схожий на їжачка, постійно фиркав.

З Алексом вдалося зустрітися в п'ятницю, пізно ввечері. Він одразу попередив, що буде дуже пізно і я була готова його почекати. Заодно вечерю приготувала. А потім відмивала улюбленого котика і запихала у ванну, поки не відмила від смороду. Він, як нормальний кіт, уже починав злитися від водних процедур.

— Чув би ти свій запах, — сказала вкотре, намиваючи його. — Я ледь можу дихати.

— Ти з мене так шкіру здереш, — повідомили мені роздратовано.

— Зараз фінальна стадія, вже майже все змилося. Потім погодую тебе.

— А потім я потягну тебе в ліжко і не дам спати, — заявив коханий.

— Добре, я згодна.

Алекс насупився і видихнувши сказав:

— Вибач.

— За що? — здивувалася я.

— Я поводжуся примхливо.

— Це ти не бачив, як вередують. І від приємного проведення часу в ліжку я не відмовлюся. Просто відмию спочатку гарненько.