Читати книгу - "Безтурботний, Ю. Несбе"

— Саме так. Ти, напевно, пам’ятаєш, як швидко вони проходять. Отже думай швидше. — Тронн відступив на крок назад.

— А ти знаєш, чому в нас з’явилася думка, що Стіне знала грабіжника? — крикнув Харрі. — Тому що ви стояли близько одне до одного. Набагато ближче, ніж зараз із Беате. Як не дивно, але навіть коли йдеться про життя і смерть, люди прагнуть не порушувати гідність сторонньої людини. Хіба це не дивно?

Тронн підвів дулом підборіддя Беате:

— Чи не будеш ти така ласкава, Беате, порахувати за нас? — У голосі його знову прозвучали театральні нотки. — Від одного до двадцяти п’яти. Не дуже швидко, але й і не дуже поволі.

— Я хочу дізнатися про одну річ, — сказав Харрі. — Що вона сказала тобі в останню мить перед пострілом?

— Ти і справді хочеш знати це, Харрі?

— Так, хочу.

— Тоді скажу на рахунок «два». Один.

— Рахуй, Беате!

— Один, — сухим шепотом вимовила Беате. — Два.

~ Стіне безповоротно підписала собі та Леву смертний вирок, — сказав Тронн.

— Три.

— Вона сказала, що я можу вбити її, але просила пощадити брата.

Харрі відчув, як у нього перехопило горло й пальці, що стискали рукоять пістолета, трохи ослабили хватку.

— Чотири.

— Інакше кажучи, він застрелив би Стіне незалежно від того, скільки часу завідувач перекладав гроші в сумку? — запитав Халворсен.

Харрі сумно кивнув.

— Оскільки ти все знаєш, може, розповіси, яким маршрутом він із місця злочину йшов? — запитав Іварссон. Він спробував надати голосу глузливих, їдких ноток, але в ньому дуже явно прозвучало роздратування.

— Ні, але припускаю, що повертався він тим же шляхом. Угору по Індастрі-гате, потім по Пілестреде, потім зайшов на будівельний майданчик, де стягнув із себе лижну маску і приліпив літери «Поліція» на спину комбінезона. До фітнес-центру він повернувся в кашкеті й сонцезахисних окулярах, абсолютно не ховаючись від обслуговуючого персоналу — адже вони не могли впізнати його. Він попрямував просто до роздягальні, переодягнувся в тренувальний костюм, у якому прийшов до центру з роботи, змішався з натовпом у тренажерному залі, трохи покрутив педалі на велотренажері, можливо, кілька разів підняв штангу. Потім він прийняв душ і повідомив адміністратора, що в нього вкрали ракетку для сквоша. Дівчина, яка прийняла заяву, точно зареєструвала час звернення —- шістнадцята нуль дві. Алібі було забезпечене, він вийшов на вулицю, почув завивання сирен і вирушив додому. Ось приблизно так.

— А я ніяк не втямлю, навіщо йому фокус із поліцейською наклейкою знадобився, — сказав шеф кримінальної поліції. — Ми ж комбінезонами не користуємося.

— Елементарний психологічний трюк, — пояснила Беате і зашарілася, побачивши, що шеф кримінальної поліції здивовано підвів брову. — Я маю на увазі… елементарний не в тому сенсі… ну, як очевидний.

— Продовжуй, — попросив начальник кримінальної поліції.

— Тронн Гретте, певна річ, розумів, що поліція розшукуватиме всіх, хто з’являвся в цьому районі в комбінезоні. Тому йому треба було якось виділити свій комбінезон, щоб поліція відразу ж відкинула версію про причетність до справи поміченого в центрі невідомого. А слово «поліція» більше всього впадає у вічі.

— Цікаве твердження, — в’їдливо посміхнувся Іварссон і підпер підборіддя двома пальцями.

— Вона має рацію, — заперечив начальник кримінальної поліції. — В усіх у нас, хай і невеликий, присутній страх перед представниками влади. Продовжуй, Льонн.

— Але для стовідсоткової впевненості він сам виступив у ролі свідка і за власним почином розповів нам, що бачив біля тренажерного залу людину в комбінезоні зі словом «Поліція» на спині.

— Що само по собі, зрозуміло, геніальним не назвеш, — додав Харрі. — Він розповів про це, неначе не розумів, що наклейка виводить ту людину з кола підозрюваних. Хоча, звичайно, цей хід зміцнив нашу віру в правдивість його свідчень, адже він добровільно видав факт, який, із його точки зору, міг навести нас на думку, чому він опинився на шляху відходу вбивці.

— Що-що? — запитав Мьоллер. — Повтори ще раз. Повільніше.

Харрі перевів подих.

— А втім, біс із ним, — сказав Мьоллер. — У мене голова розколюється.

— Сім.

— Але ти не виконав її прохання, — сказав Харрі. — Не пощадив свого брата.

— Звичайно ні, — відповів Тронн.

— Він знав, що це ти вбив її?

— Я мав задоволення особисто його повідомити. По мобільному телефону. Він сидів в аеропорту Гардермуен і чекав її. Я сказав, що коли він не сяде на цей рейс, я і його прикінчу.

— І він повірив, коли почув, що це ти вбив Стіне?

Тронн розсміявся:

—- Лев знав мене. І не сумнівався ні секунди. Він сидів у кімнаті відпочинку для пасажирів бізнес-класу і читав телетекст про пограбування, а я посвячував його в деталі. Він вимкнув телефон, коли, як я почув, оголосили посадку на його рейс. На його із Стіне рейс. І привіт! — Він приставив дуло гвинтівки до лоба Беате.

— Вісім.

— Він, напевно, вірив, що буде там у цілковитій безпеці? — запитав Харрі. — Адже він не знав, який контракт та уклав у Сан-Паулу.

— Лев — грабіжник, але легковірний хлопець. Не слід було йому давати мені свою секретну адресу в Дажуді.

— Дев’ять.

Харрі прагнув відключитися від монотонного рахунку Беате.

— І ти відправив кілерові вказівки. Разом із передсмертною запискою, написаною тим же почерком, що і шкільні твори.

—Ти диви, — вдавано здивувався Тронн. — Відмінна робота, Харрі. Одна тільки помилочка — лист-то я ще до пограбування відіслав.

— Десять.

— Гаразд, — сказав Харрі. — Кілер теж свою роботу виконав на відмінно. Все мало такий вигляд, ніби Лев дійсно повісився. Ось тільки історія з відрізаним мізинцем трохи збивала з пантелику. Це що, доказ виконання контракту?

— Скажімо так, мізинець легко поміщається у звичайному поштовому конверті.

— Він не знав, що ти, Тронне, вигляду крові не переносиш?

— Одинадцять,

Крізь свист вітру Харрі почув далекий гуркіт грому. Навколо корту і на вулицях було зовсім порожньо, немов усі люди позабиралися в сховище перед лихом, яке невідворотно насувається.

— Дванадцять.

— А чом би тобі просто не здатися? — крикнув Харрі. — Чи вважаєш, це безнадійно?

Тронн засміявся:

— Звичайно, безнадійно. Але в цьому-то і вся фішка. Ніякої надії. Нічого втрачати.

— Тринадцять.

— Ну і