Читати книгу - "Точка Обману"

Рейчел поглянула вниз, куди показував очима Толланд. Люк у неї під ногами був відкритий, і крізь круглий отвір виднілася одномісна кабіна. Він хоче, щоб я стрибнула туди? Побоюючись, що вона неправильно його зрозуміла, Рейчел знову перевела погляд на Толланда, який уже майже дійшов до панелі керування. Толланд зустрівся з нею очима. Цього разу він сказав самими губами: «Стрибай усередину! Негайно!»

Краєм ока Дельта-Один побачив, як поворухнулася Рейчел, і, крутнувшись на п’ятах, інстинктивно відкрив вогонь, та Рейчел уже опинилася всередині, ледь уникнувши зграї куль, що про-свистіли у неї над головою. Кулі, викресавши іскри з кришки люка, штовхнули її донизу, і вона гучно зачинилася за Рейчел.

Толланд, щойно відчув, що автомат більше не впирається йому в спину, вирішив діяти. Він пірнув ліворуч, убік від ляди під батискафом, упав на палубу і кілька разів перекрутився, у той час як військовик рвучко обернувся до нього і полосонув чергою з автомата. Кулі вдарилися позаду Толланда, який встиг сховатися на кормі за якірний барабан — величезний, оснащений двигуном циліндр, на який намотувалися кілька тисяч футів сталевого ланцюга, до якого кріпився якір.

Толланд придумав план і мав діяти швидко. Коли спецназівець кинувся до нього, він швидко вхопився обома руками за фіксатор якоря і різко смикнув його донизу. Тієї ж миті циліндр почав розмотувати сталевий ланцюг, і «Гоя» смикнулася у сильній течії. Від її різкого ривка усе на палубі гойднулося вбік. Судно ще раз сіпнулося, вирівнюючись за течією, а барабан розмотував ланцюг дедалі швидше.

«Давай, крихітко, давай!» — підбадьорював його Толланд.

Спецназівець відновив рівновагу і знову кинувся до Толланда. Почекавши, коли той опиниться максимально близько до нього, Майкл напружився і щосили рвонув важіль назад, угору, заблокувавши механізм. Ланцюг аж забринів від сильного натягу; корабель різко зупинився і затремтів усім корпусом. Усе на палубі полетіло догори ногами. Військовик біля Толланда заточився і впав навколішки. Пікерінга відірвало від поруччя і кинуло на палубу. А «Тритон» гойднувся, наче маятник, на своєму тросі.

З-під палуби почулося скреготіння металу, судно здригнулося — і пошкоджена опора врешті-решт не витримала. Правий кормовий бік «Гої» почав осідати під власного вагою. Судно похилилося по діагоналі, наче стіл, що втратив одну зі своїх ніжок. Шум, що доносився з-під палуби, був оглушливий: то вищав і скреготів метал, перекриваючи гуркіт вируючої течії.

Вчепившись у ручки так, що аж пальці побіліли, Рейчел заціпеніла від жаху в кабіні «Тритона», а дев’ятитонний батискаф гойдався, як маятник, над отвором у палубі, що круто нахилилася. Крізь скляну долівку батискафа вона бачила внизу вируючий океан. А коли Рейчел підвела очі, шукаючи поглядом Толланда, то стала свідком химерної драми, що розігралася буквально за кілька секунд. За якийсь ярд від неї затиснутий пазурами «Тритона» спецназівець завивав од болю, теліпаючись у різні боки, як ганчір’яна лялька. Толланд щосили вчепився у важіль якірного барабана, намагаючись не ковзнути вниз, у воду. Коли ж Рейчел побачила, як біля Толланда підвівся військовик з автоматом, намагаючись відновити рівновагу, вона несамовито закричала:

— Майкле, стережись!

Та Дельта-Один, здавалося, зовсім забув про океанографа. Він дивився назад, на працюючий на холостих обертах вертоліт, аж рота розкривши від жаху. Штурмовий гелікоптер «кайова», лопаті якого повільно оберталися, почав сповзати з нахиленої палуби. Його довгі металеві опори перетворилися тепер на лижі на крутому схилі. І саме тоді Рейчел здогадалася, що великий гелікоптер сповзає просто на батискаф.

Видряпавшись похилою палубою до сповзаючого гелікоптера, Дельта-Один заліз до кабіни. Він не збирався дозволити їхньому єдиному засобу втечі сповзти в океан. Заскочивши на сидіння, спецназівець різко смикнув на себе штурвал. Підйом, чорт забирай! Над головою оглушливо завив двигун, загуркотіли лопаті, натужно намагаючись відірвати від палуби важко озброєний вертоліт. Піднімайся, бісова штука! Гелікоптер ковзав просто на «Тритон», і Дельта-Один несамовито потягнув штурвал на себе, аж повиснувши на ньому.

Нарешті відірвавшись від палуби, «кайова» через свій виступаючий ніс та довгі лопаті рвонула не стільки вгору, скільки вперед, прямуючи з прискоренням до батискафа, немов гігантський шершень.

— Злітай! — несамовито волав Дельта-Один, повиснувши на штурвалі і шкодуючи, що не скинув раніше в океан півтонни ракет «хелфаєр», які тягнули машину донизу.

Лопаті мало не зачепили голову Дельта-Два і вершечок батискафа, але гелікоптер рухався надто швидко. І ніяк не міг оминути трос, на якому висів «Тритон».

Коли сталеві лопаті «кайови», що крутилися зі швидкістю 300 обертів на хвилину, вдарили об сталевий трос лебідки, здатний витримувати вагу 15 тонн, ніч вибухнула верескливим скреготом металу об метал. Цей звук міг викликати в уяві стороннього спостерігача картини епічних битв. З броньованої кабіни вертольота Дельта-Один побачив, що лопаті наскочили на трос глибоководного апарата, ніби газонокосарка, яка натрапила на невидиму в траві залізяку. Вибухнув сліпучий сніп іскор — і уламки лопатей розлетілися навсібіч. Дельта-Один відчув, як вертоліт гепнувся вниз, сильно вдарившись лижами об палубу. Він спробував хоч якось втримати машину під контролем, але, втративши лопаті, такої можливості вже не мав. Гелікоптер двічі підстрибнув похилою палубою, потім ковзнув і вдарився об поруччя. На якусь мить спецназівцю здалося, що поруччя витримає.

Але наступної миті він почув гучний тріск. Вертоліт перекинувся через край і полетів у океан.

А у «Тритоні» сиділа заціпеніла від страху Рейчел Секстон, втиснувшись спиною в сидіння. Батискаф шалено сіпнуло, коли лопаті гелікоптера зачепили трос і він намотався на них, але «Тритон» якось примудрився не впасти. Лопаті не торкнулися корпусу підводного апарата, але Рейчел знала, що трос сильно пошкоджено. Усе, про що вона думала цієї миті, — це якомога швидше вибратися з батискафа. Скривавлений військовик, за-тиснутий механічними «руками», і досі дивився на неї безумним поглядом. Його сильно поранили уламки лопатей. А позаду нього Рейчел побачила Пікерінга, який висів на похилій палубі, тримаючись за якусь планку.

А де ж Майкл? Його ніде не було видно. Та паніка тривала лише якусь мить, бо її витіснив новий жах: у неї над головою пошкоджений трос «Тритона» видав звук, схожий на удар батога, — то рвалося його плетиво. Раптом почувся гучний тріск, і Рейчел збагнула, що трос не витримав.

Батискаф полетів униз, і Рейчел на мить відчула стан невагомості: палуба зникла над головою, повз