Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто кісток"

1 530
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 127 128 129 ... 157
Перейти на сторінку:
кімнаті, яку ми винаймали, і намагався переконати її, але це не допомогло. Джоселін була впертою. Нарешті вона пояснила чому: бо виношувала ще одну дитину, вона знала про це декілька тижнів. Джоселін вирішила розпочати нове життя зі своєю дитиною і не хотіла нічого чути ні про Конклав, ні про Завіт, щоб вони більше не псували її майбутнє. Вона показала мені амулет, який витягнула з купи кісток, і продала його на блошиному ринку в Клінянкурі, а на виручені гроші купила авіаквиток. Вона не сказала, куди вирушає. «Чим далі від Ідрісу, тим краще», – мовила вона.

Я знав, що залишити старе життя позаду – означає залишити позаду і мене, я сперечався, але це не допомогло. Я розумів, що якби не дитина, вона б покінчила життя самогубством. Тому відпустити її до приземлених було краще, ніж втратити назавжди, і я неохоче погодився на той план. Я розпрощався з нею в аеропорту. Останнє, що вона сказала мені в залі відправлення, пройняло мене до кісток: «Валентин не мертвий».

Залишившись сам, я повернувся до своєї зграї, але спокою там не знайшов. Всередині була болюча пустота, я завжди прокидався з її іменем на устах. Я вже не був тим лідером, яким був раніше. Я це розумів. Я був справедливим, але далеким від усього. Я не міг знайти друзів серед перевертнів, жодного друга. У мене було надто багато від людини, від Мисливця за тінями, тому мені було незатишно серед перевертнів. Я полював, але полювання не приносило задоволення. Коли настав час, щоб нарешті підписати Угоду, я пішов у місто.

В Залі Ангела, очищеному від крові, знову зібралися Мисливці за тінями і чотири гілки напівлюдей, щоб підписати Угоду, яка принесе мир усім. Я здивувався, побачивши Лайтвудів, які були здивовані, побачивши мене живим. Вони, а також Годж Старкветер і Майкл Вейленд були єдиними членами Кола, які уникли смерті в залі тієї ночі. Майкл, згорьований втратою дружини, заховався у заміському маєтку зі своїм сином. Конклав покарав трьох інших вигнанням: вони від’їжджали до Нью-Йорка працювати в місцевому Інституті. Лайтвуди, які мали зв’язки серед членів Конклаву, отримали легше покарання, ніж Годж.

На нього було накладено закляття: він від’їжджав з ними, але якщо коли-небудь він залишить освячені землі Інституту, то відразу помре. Він мав присвятити себе науці та стати гарним наставником для дітей.

Після підписання Угод я вийшов із зали і рушив до річки, туди, де була Джоселін у ніч Повстання. Дивлячись на чорну течію, я зрозумів, що не матиму спокою на батьківщині. Мені треба бути або з нею, або ніде. І я вирішив знайти її.

Я покинув зграю, призначивши на своє місце іншого. Думаю, вони полегшено зітхнули, коли я їх залишив. Я подорожував як вовк: без багажу, ночами, тримаючись осторонь доріг. Я повернувся в Париж, але жодного ключика там не знайшов. Тоді я поїхав у Лондон. З Лондона кораблем дістався Бостона.

Якийсь час я провів у містах, якийсь час у Білих горах морозної Півночі. Я багато подорожував, але все більше думав про Нью-Йорк та про Мисливців за тінями, засланих туди. Джоселін якоюсь мірою була також вигнанцем. Зрештою я прибув у Нью-Йорк з єдиним речовим мішком і без жодної ідеї, де шукати твою маму. Мені було б неважко знайти зграю перевертнів і примкнути до неї, але я не хотів цього робити. Як і в інших містах, я розіслав послання серед нечисті, шукаючи якісь сліди Джоселін, але жодної звістки не було, жодного слова, вона наче безслідно зникла у мирському світі. Я впав у відчай.

Нарешті я її знайшов зовсім випадково. Якось я тинявся вулицями Сохо. І на Брум-Стріт мою увагу привернула картина у вітрині галереї. Це був ескіз ландшафту, який я відразу впізнав: пейзаж із вікна маєтку її батьків, зелені газони переходили в лінію дерев, за якими ховалася дорога. Я впізнав її стиль, її живописну манеру – все. Я постукав у двері галереї, але вони були замкнені. Я знову повернувся до картини і цього разу помітив підпис. Так уперше я побачив її нове ім’я: Джоселін Фрей.

До вечора я її знайшов. Вона жила в районі Іст-Віллидж на п’ятому поверсі будинку без ліфта, який слугував притулком для художників. Я піднявся брудними напівосвітленими сходами і, сильно нервуючи, постукав у двері. Їх відчинила маленька дівчинка з темно-рудими косичками і допитливими очима. А позаду неї я побачив Джоселін, яка ішла до мене, її руки були у фарбі, а обличчя – таке, як колись у дитинстві.

Що було далі, ти знаєш.

Розділ 22
Руїни Ренвіка

Коли Люк завершив розповідь, запанувала тиша, яку порушували краплі води, що стиха падали на кам’яні стіни. Нарешті він сказав:

– Скажи щось, Клері.

– Що я маю сказати?

– Мабуть, те, що розумієш мене, – зітхнув він.

Клері відчула пульсацію у скронях. Її життя здавалося побудованим на крихкому льоду, тонкому, наче аркуш паперу, і тепер цей лід почав кришитися, погрожуючи темною льодовою безоднею. Темна течія внизу несла всі мамині секрети й забуті уламки розбитого життя.

1 ... 127 128 129 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"